Історія вчительки-репера, чиї відеоуроки стали вірусними
Ольга Халепа, шкільна викладачка біології з села Яковлівка в Харківській області, по-новому підійшла до професії педагога – і стала однією з найпопулярніших “училок” серед підлітків.
Дистанційне навчання стало стресом не тільки для учнів та батьків, а й для вчителів, яким довелося працювати в абсолютно нових умовах. Героїня цього матеріалу – вчителька біології Ольга Халепа – не розгубилася і запропонувала учням уроки в абсолютно новому форматі. Про екологічні групи рослин, ґрунтове середовище та особливості грибів вона розповідає в форматі реп, а про важке вчительське життя заспівала в кліпі “Дистанцуха”. ?
iod.media поспілкувалися з Ольгою про реакцію на її експерименти колег, учнів та родини, що вона думає про порівняння з alyona alyona та чому дистанційна освіта стала лакмусовим папірцем для оцінки роботи викладачів.
Як виникла ідея
– Я працюю вчителькою вже 14 років, у цій школі – 12. У цьому селі народилася і все життя тут живу. Завжди була активісткою, тому, окрім профільного предмета, мені одразу запропонували посаду педагога-організатора.
На той момент я взагалі не знала, як це робити, тому самостійно навчалася всього з нуля. Поступово з’явилися навички роботи з мінусовками, фонограмами, відеоредакторами, в написанні власних текстів. Паралельно, на громадських засадах, працювала художнім керівником в Будинку культури. Отже, відеоролики створювала і раніше, а онлайн-уроки з’явилися вже як результат усього цього.
Можливості дошки з крейдою, проєктора і комп’ютера я вичерпала – нудно вже мені стало. Хотілося зростати далі.? Навіть певні конфлікти зі шкільною адміністрацією були через мою активність. І раптом – дистанційне навчання. Ніякого контролю, рекомендацій, правил. Для всіх вчителів – це непротоптана стежка, тому з’явилися ідеї, як навчати дітей. Одна з них – це реп-уроки.
Залежно від теми і задуму, на створення одного відео треба 5-7 годин: від написання тексту до вже готового, змонтованого продукту.
Я росла на реп-музиці
Чи люблю я слухати реп? (сміється). Знаєте, вчора вперше послухала alyona alyona, бо мене почали з нею порівнювати (у alyona alyona – теж педагогічна освіта, тільки у дошкільна. – Авт). Нормальна дівчина. Є свої плюси й мінуси. Але супер те, що дівчина такої комплекції заявила про себе і змогла стати популярною.
А взагалі я ж людина з 90-х: ми виросли на реп-музиці. Танцювали, співали, переспівували. У нас були свої кумири в свій час. Потім цей жанр якось відійшов, пішов у такому напрямку, який мені не дуже подобався. Зараз з репу слухаю єдину групу Miyagi&Ендшпіль – від неї я чманію.
До речі, вчора в коментарях під моїм відео написали: нарешті з’явився реп зі змістом (сміється).
Донька знімає, син дає поради
У мене є донька і син. Спочатку вони без захвату оцінили мій експеримент, бо звикли, що їхня мама весь час активна, рухлива. “Ти щось нове придумала? Нічого там такого надзвичайного немає”. Але коли відео набрало багато переглядів – звісно, почали звертати на це більше уваги, давати свої поради.
Донька, яка вчиться в шостому класі, – мій головний оператор. Більшу частину роликів знімає саме вона. Часом підказує мені, яку музику можна переспівати. Чоловік теж трошки допомагав, але він більше стежить за естетичним смаком – який у мене вигляд на відео.
Син – студент харківського вишу, майбутній біолог, навчається на останньому курсі. Він дає поради щодо новин науки біології, а також підказує якісь програми, як працювати з апаратурою.
Розголос не був моєю метою. Я і раніше ділилася своїм досвідом на різних освітянських порталах, фейсбук-спільнотах, на своїй сторінці. Цього разу я теж скористалася такою можливістю і виставила відео, щоби почути думку своїх колег чи, можливо, когось психологічно розвантажити, розвеселити.?
Але найперша мета, звісно, – навчання учнів, тому я була шокована тим, як це підхопили в інтернеті.
Під час карантину влаштовую віртуальні екскурсії
Реп-уроки – це не єдиний мій експеримент. У шкільній програмі є екскурсії – і в звичайний час ми з дітьми пішли б разом на природу, а зараз такої можливості немає. Я йду на біологічні об’єкти сама і знімаю відео. Або, наприклад, є тема “Квіткові рослини та їхня будова”. Все це я показую на конкретних рослинах: отаке листя, коріння, насінини тощо.
Також підбираю відеоряд на тему “Поведінка тварин” і озвучую це. Оскільки я їм вже, мабуть, набридла, то в відеоредакторі змінюю свій голос, ніби це маленька дівчинка Руда розповідає.
Коли готую презентації уроків – у куточку екрана є моє відеозображення, де я їм пояснюю тему. Таким чином створюю ефект присутності вчителя на уроці.
Щодо основ здоров’я – це ще один предмет, який я викладаю, – створюю просто аудіоуроки. Там дівчинка Руда або хлопчик Солярик пояснюють тему і паралельно звучить музичка, щоб додати момент релаксації, і дитині було приємно слухати.
Учням цікаво, колеги мовчать
Мої учні реагують на такий формат уроків або позитивно, або нейтрально. Якщо чесно, мені самій цікаво. Дуже хочу поспілкуватися з ними наживо, щоб дізнатися, як вони це сприймають.
У вайбері ми спілкуємося з 8 до 15 години, але переважно триває обмін інформацією: зроби оце, от відео, це такий параграф. Часу поговорити про емоції взагалі немає.
Колеги на все це відреагували практично ніяк. Молодші, які теж працюють у такому темпі, похвалили. Ті, що старшого віку, мовчать, ніби нічого не відбувається. Адміністрація школи – так само. Але я весь час у русі, намагаюся бути авторитетом для дітей.
Тепер усі вчителі за скляною стіною
Зараз всі ми, всі вчителі України опинилися, як у класах за скляною стіною. Стало видно роботу кожного, хто із себе що являє: як вчитель працює, хто вміє креативити, а хто працює олдскульными методами. Раніше навчання відбувалося за зачиненими дверима: провела урок, а як? – невідомо. Дітям не дуже вірять, тому вийшов у коридор і можна розказувати, яка ти класна вчителька.
Зараз багато кажуть про медиків, що вони герої. І це, звісно, так, бо вони весь час ризикують. Але нічого не кажуть про вчителів.
В Україні не існувало програми дистанційного навчання. Ми не отримали жодної рекомендації від методистів, які весь час вважали себе місцевими царками: перевіряли нас, контролювали і демонстрували, що вони все знають. А тепер усі замовкли.
Кожен з нас викручується в міру своїх можливостей, талантів, креативу, бажання тощо. Протоптуємо стежку самостійно і це доволі важко, адже на нас є відповідальність, щоб діти закінчили навчальний рік і засвоїли весь матеріал.
У кого є бажання, той працює, у кого немає – вже 7-й тиждень поспіль пише від руки завдання, робить неякісне фото й надсилає учням. Є і такі. Батьки роблять зауваження, але викладачі не дуже реагують.
Як зміниться школа після карантину
Як показали попередні роки роки нашої освіти – мало що змінюється. Чи не буде так, що ми з першого вересня все це ненав’язливо забудемо? Але можливий інший варіант – будуть створені нові методичні рекомендації. Звісно, як завжди, за рахунок вчителів, які на власному досвіді все це відпрацювали. Методисти різних рівнів напишуть рекомендації та правила, видаючи за свої. Завжди так було.
А щодо учнів, я помітила таку річ: деякі активісти, відмінники або хорошисти зараз навіть губляться під час онлайн-навчання. Їм потрібно більше часу, щоб засвоїти все, бо вони звикли, що учитель весь час їх запитує, звертає на них увагу, а тут треба обрати інший формат навчання. Є учні, які навпаки в школі сиділи тихенько, боялися слово сказати, не могли нормально конспект написати, бо їм важко зосередитися в класі – такі собі інтроверти. А зараз вони доволі швидко на все реагують, гарно спілкуються і засвоюють те, що необхідно.
Можливо, після карантину стане питання про те, що для деяких учнів дистанційне навчання буде кращим варіантом. Зараз наше суспільство таке, що подібних учнів стає дедалі більше. Сучасний світ робить нас такими: інтернет, гаджети.
Але як це з тактичної точки зору організувати? Якщо у суспільства є запит на те, щоб частина дітей навчалася дистанційно, треба виділити на це додаткові фінанси, а у нас на всьому економлять.
Раніше я отримувала 6000 гривень, але коли почався карантин – нам зняли всі надбавки. Я подумала: “Супер! Не знаєш, за що хапатися. Психологічне навантаження більше, а тут ще зарплата на 1000 менше”. Мабуть, руки опустилися, якби суспільство не підхопило мої відеуроки і не сказало: “Давайте ще!” (сміється). ?
Чи почнуть поважати вчителів
У нас дуже часто кажуть, насамперед вчителі старшого покоління: “Вчителя не поважають, як раніше”. Але частково вчитель сам себе поставив у таке становище. Багато хто скиглить: якщо така зарплата, я не хочу щось зайвий раз робити. Проте за що буде поважати вчителя мама, якщо він просто задає параграф чи пише від руки завдання, не створюючи жодного ресурсу для дитини? Не справляється ця людина зараз, отже, вона і в класі так працює. А тих учителів, яких поважали – їх і поважатимуть.
Вчителю увесь час треба йти в ногу з часом. Якщо відстав, то все.
Мені інколи кажуть: “Ти що, подружкою учням хочеш бути?” Ні, не подружкою, але я маю розуміти, чим вони живуть, щоби під час уроку пожартувати, підтримати, поговорити з ними, відповісти на якісь питання. Жодні регалії та нагороди не спрацюють, якщо вчитель не працюватиме так, щоб його поважали.
