«А на тій гривні напис «Бий бандерів».
«У понеділок я, сестра і її кума зайшли в «Лілею» по хліб. Купили буханку. Дає нам продавщиця здачу. Сестра як гляне і каже: «Я цю гривню брать не буду». Та ж питає: «Чого?» А на тій гривні напис «Бий бандерів». Представляєте? Ця ж продавщиця й собі: «О Боже!» Весь магазин на уші став.
Ми їм, значить, допомагаємо, я їм клунки з одежею ношу, а вони… Це ж хто таку купюру запустив? Не я ж, не ви.
Якби ж я своїми очима не побачила цю всю картіну, подумала б, шо очередний анекдот. Тепер я їм ламаної копійки не дам. Будь вони неладні! Хіба ж так можна?»
«Цілу ніч ми не спимо, а слухаємо матюхи, музику і мотоцикли»
«Ми, жильці мікрорайону Заяр, мешкаємо біля ларька, шо біля двохетажок стоїть, прямо на горі. Так от. Той ларьок робить круглосуточно. Цілу ніч ми не спимо, а слухаємо матюхи, музику і мотоцикли. Уже все закрито у таке врємя: і «Хуторяночка», і всі забігайлівки. А вони гарцюють.
Ми й хазяївам, Сотникам, казали, І міліцію визивали – ноль реакції. Ми ж не спимо. А тут і діти малі…
А ті попід домами по нужді ходять. Сказать їм? Так, знаєте, зараз така молодьож, шо їм скажи – так вікна порозгачують…»
