Цивільний шлюб: за чи проти?
Сьогодні все більше пар відмовляються реєструвати свої стосунки. Люди роками можуть жити разом, мати спільне житло, меблі, техніку тощо і при тому не особливо перейматися про наявність штампу в паспорті. У таких шлюбах народжуються та ростуть діти, і батьки не засмучуються, що не зможуть колись показати своїм нащадкам момент офіційного створення сім’ї у весільному альбомі. Чи потрібен цивільний шлюб (який ще називають фактичним) взагалі, і як визначити, коли слід свої стосунки, так би мовити, узаконити?
У сучасному суспільстві з’явилося таке поняття як «цивільний шлюб» (наприкінці двадцятого століття словосполучення «цивільний шлюб» придбало неправильне значення) – відношення між двома особами, які проживають разом, але без офіційної реєстрації. Аж до 1918 року поняття «цивільний шлюб» не існувало.
Такі відносини, з одного боку, мають багато плюсів. Свобода – психологічна і документальна, продовження романтичного періоду, можливість легко розлучитися. З іншого боку, цивільний шлюб має під собою гострі підводні камені. І стосуються вони аж ніяк не романтики.
Найвагомішими аргументами проти цивільного шлюбу в нашому сучасному суспільстві є, звичайно, штамп у паспорті, який дає якісь гарантії, стабільність. Фактичний шлюб дає можливість владнати всі побутові проблеми і зі світлою головою перейти до створення повноцінною сім’ї. Саме повноцінної! Першим показником того, що прийшла пора офіційно оформлювати свої стосунки, має стати спільне бажання поповнити свою сім’ю. Діти повинні народжуватися в шлюбі, який схвалила держава, тобто в законному шлюбі. Тоді дитина змалечку сприйматиме сім’ю як соціальний інститут і легше засвоюватиме соціальні зв’язки в родині. Треба звернути увагу і на матеріальний бік цивільного шлюбу. Якщо ви остаточно вирішили вести спільний бюджет і витрачати гроші на значні покупки, варто б перестрахуватися і все ж задуматися про юридичне оформлення шлюбу. Як показує практика, після «розлучення» дуже важко довести в суді, що майно нажите вами порівну, якщо ваші стосунки мали фактичний характер. Але кусати лікті буде запізно.
У випадку із офіційним шлюбом усе ясно. Сімейний кодекс захищає подружжя, і у випадку розлучення обоє отримують половину майна. Що ж робити у випадку з цивільним шлюбом?
Як правило, відносини в незареєстрованому шлюбі будуються виключно на почуттях та усному договорі. Фактичне спільне проживання не вважається шлюбом, а тривалість «фактичних шлюбних стосунків» і характер подружніх зв’язків між їх учасниками (були вони серйозними чи випадковими) не мають правового значення.
Відповідно до частини 1 ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Стаття 74 Сімейного кодексу України не обмежує і не встановлює часу спільного проживання чоловіка та жінки без шлюбу для поділу спільно набутого майна. Вони повинні довести суду початок і кінець такого проживання і набуття в цей період спірного майна.
Проте встановлення факту спільного проживання і ведення спільного господарства особам, які перебувають у незареєстрованому шлюбі, буде досить проблемним питанням, оскільки потрібно буде звернутися до суду і надавати докази такого спільного проживання. Крім того, необхідно також буде довести факт придбання майна за кошти або внаслідок трудової участі обох фактичних чоловіка й дружини.
Для правильного і своєчасного розгляду справи про встановлення факту суд повинен у своєму розпорядженні мати низку доказів, таких, наприклад, як:
– свідоцтво про народження дітей, в якому фактичне подружжя в добровільному порядку записане батьком (матір’ю);
– виписки з будинкової книжки або паспорта, з яких буде видно, коли і як прописаний чоловік (жінка), коли виписаний і в зв’язку з чим;
– різного роду документи, з яких буде видно, що фактичне подружжя вважало себе подружжям;
– анкети, інші документи, які оформляються за місцем праці, у Пенсійному фонді, військкоматі;
– різного роду заяви, які подаються на одержання субсидій, пільг;
– оформлення заповітів;
– ділове й особисте листування (листи, фотографії, картки тощо), з яких було б видно, що фактичне подружжя вважало себе дружиною та чоловіком, вели спільне господарство, піклувалися один про одного;
– квитанції на ім’я одного і другого зі сплати комунальних послуг, інші витрати щодо утримання будинку, квартири;
– спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва на право власності, дані про реєстрацію рухомого майна);
– довідка комунальної дільниці, вуличного комітету про те, що фактичне подружжя проживає разом, з якого часу;
– дані, що фактичне подружжя не знаходиться в іншому зареєстрованому шлюбі.
Даний перелік документів і доказів не є вичерпаним, оскільки в різних ситуаціях за різних обставин можуть бути надані й інші докази, наприклад, показання свідків, акти комісій, вихід суду за місцем проживання фактичного подружжя.
Отже, вступаючи в цивільний шлюб, варто пам’ятати: можна відчувати себе сім’єю, живучи у цивільному шлюбі, і бути чужими в офіційному. Важливо, щоб ви самі усвідомили, що побут не стане на заваді вашим стосункам, і правильно вибрали момент, коли потрібно зробити вашу сім’ю повноцінною ланкою суспільства.
Луценко Людмила, провідний спеціаліст Гадяцького районного управління юстиції
