Вірші нашої поетеси Павлюченко Світлани
Доброго дня шановна редакція газети! Надсилаємо вірші нашої поетеси Павлюченко Світлани для ознайомлення і дуже просимо Вас надрукувати хоч який з них , який більш підходить до теперішніх “Гарячих новин , фото!!!” . Заздалегідь вдячні Вам за розуміння.З повагою члени Районної громадської організації по захисту прав тварин “Врятуйте наші душі”
«Руки геть від України»
Руки геть від України
Бо у неньки захист є
Кожен патріот сьогодні
Проти Путіна встає.
Україна – наша мати
Наша рідна сторона
І без вірних синів, дочок
Не залишиться вона.
На поталу «властям руським»
Ми її не віддамо
Завжди гордо синьо – жовтий
Стяг Вкраїни несемо.
Свою милу Україну
Вмить затулимо грудьми
Недарма ж в нас рід козацький,
Гідні українці ми!
«Я вірю»
Я вірю – ми вистоємо з Вами
Тому, що разом ми велика сила
А допоможуть нам Тарас Шевченко
І Леся, й Україна –ненька мила.
Я вірю, бо ми з вами українці
І роду нашому нема кінця
А нечисть путінська навік пощезне
Про що й благаємо небесного Отця.
Я вірю, що він буде поряд з нами
І янгол всіх огорне нас крильми
Бо ми в єдиній живемо Державі,
Яку всім серцем щиро любим ми.
Я вірю, у щасливу нашу долю,
Хоч Україна Путіну, мов миші сир
Та глибоко в душі десь сподіваюсь
Що нашу землю не покине мир.
«Схаменіться!»
Пам’ятаєте слова:
«Схаменіться люде, бо горе вам буде».
Отож люди, схаменіться
І до Бога помоліться.
Зраджуєте Україну
Куди ж це годиться!
Схотілось в небі журавля,
Набридла вже в руці синиця?
А з зрадниками,
Що буває?
Невже про це
Ніхто не знає?!
Організації, горе люди подуріли!
Наживку Путінськую зїли.
За неї й матір продали
І душу чорту віддали.
Безумні голівоньки-Невірні сини й доньки!
«Не страшно»
За Україну не страшно загинуть
Страшно пропасти за просто так
Недарма ж за неньку цю єдину
Не один поклав своє життя козак.
Страшно сидіти склавши руки
Коли ворог стоїть у воріт
Та не дарма ж ми з вами українці
Та не дарма ж у нас козацький рід.
Страшно за спинами чужими ховатись,
Страшно боятись ворожих куль,
Страшно за слабших не заступатись,
Страшно, як совісті повний нуль.
За Україну не страшно вмерти.
Страшно її не захистить
Та не дарма ж ми навчені змалку
Самопожертвенно неньку любить!
«Українські військові»
Українські військові ,
Ми горді за Вас
Ви з честю тримаєтесь
В цей скрутний час.
Ви не зрадили рідній
Країні своїй.
А надію даруєте
З сонячних мрій.
Мрій на краще майбутнє,
На гідне життя.
На наші із Вами
Близьке майбуття.
Тримайтеся, рідні
Хай Вас Бог береже
Ви любов до Вкраїни
Показали уже.
Ми серцями із Вами
Кожен день, кожну мить
Ми вистоємо разом
І будемо жить!
«Прокляття»
Ото прокляття – брат на брата
Піднявсь з наказом супостата.
Прийдіть до тями , добрі люди
Не то добра в житті не буде.
Ми з Вами, як одна родина
У нас у всіх мета єдина.
Жить мирно й дружно з віку в вік
Завада ж –«хворий чоловік».
Хто ж його розумом живе
Як він нікчемою й помре.
Отож прокиньтеся від сну,
Погляньте на красну –весну.
І з миром в кожній світлій хаті
Війні ви станьте на заваді.
Щоб згинув Путін –супостат
Щоб жили в мирі з братом брат!.
«За Україну»
Наш славний батьку,
Наш Кобзар Тарас.
Попрохай за Україну,
Попрохай в Бога за нас.
У біді наша матуся,
За дверима – вороги.
Та не буде в Україні
Навіть їхньої ноги.
Як ніколи, ми єдині,
Стяг наш гордо майорить
І військові і цивільні
В полк згуртуємось за мить.
Відступайте війська вражі
Не перемогти вам нас.
Бо із нами –Україна,
Бо із нами – наш Тарас!
C.Павлюченко.
