Навіщо брехати? Потрібно правду писати!
Шановні читачі газети «Базар Медіа в Україні»!
Правда, як кажуть, у кожного своя. Але відверта неправда або, як кажуть в народі, брехня – завжди однакова. Я буду говорити про відповідність інформації, яка друкується на сторінках улюбленої газети, реальним фактам, тобто про недостовірність інформації, яка завдає моральної шкоди, принижує честь і гідність. Така неправдива інформація з’явилася 20 жовтня в №42 під назвою «Ми довіряємо владі», де в рубриці «Давайте вести себе так, щоб виборці з нас не сміялись!» автори статті Олександр Товстий та Оксана Кириченко, вирвавши деякі факти з мого виступу на сесії міської ради, перетлумачили їх на свій лад і видали як мою думку. Це мене здивувало і обурило, адже журналіст повинен доносити правдиву інформацію до читача, а не спотворювати її на свій розсуд.
Мій виступ у стінах ради був реакцією на статтю, опубліковану 6 жовтня в №40 під назвою «Права без обов’язків – то сваволя» – Л.Українка». Підписана ця публікація моєю колегою – депутатом Голуб Людмилою та небайдужими громадянами міста (без прізвищ). Стаття пронизана образами, принизливими, безпідставними звинуваченнями на адресу депутатів і особисто мене. Тому я і відреагував.
Справедливості заради пропоную вам оригінал виступу депутата Олександра Кузьменка, перевірити який ви зможете, порівнявши з відеозаписом:
Шановні колеги-депутати!
Хотілося б нагадати деяким депутатам, що кожна людина – це особистість, яка має законне право думати, мати свою власну думку, навіть коли вона не співпадає з думками інших людей. Нав’язувати свою думку як єдино вірну – це також неправильно. Якщо ж я з кимось не погоджуюсь, то це не означає, що я не думаю. Колись Вольтер сказав: «Ваша точка зору мені не імпонує, але за право її висловлювати я готовий віддати життя». У цьому і полягає демократія. Тому на сторінках газети називати всіх депутатів, окрім своєї фракції, бездумними є для кожного з нас образливим і принизливим. Я маю на увазі статтю, яку опублікувала наша колега-депутат в газеті «БМ» від 6.10.20016 року під такою гучною назвою «Права без обов’язків – то сваволя» – Л.Українка», автор якої Л.Б. Голуб. Складається враження, що серед наших депутатів тільки декілька, які виконують добросовісно свої обов’язки, а всі інші просто так, мають лише права.
«Свідома частина громадян висловлює недовіру депутатам», – пише автор. Я розумію, що свідомою частиною є однодумці нашої колеги. Але хто сказав, що їх більшість?
Далі ви знову промиваєте мізки людей брехнею, говорячи, що «депутати одним махом загнали всі кошти в надзвичайно дорогу річ – автомобіль». Якби ж ви були в залі або прийшли разом із однодумцями на комісію, то ви побачили б, що, окрім автомобіля, були виділені кошти на багато корисних справ, про які ви в статті не згадали. Тоді б ви не дурили б людей, що на дахи, школи, дитячі садки і інші корисні справи кошти не виділяються. Особисто мені як депутату, із скількома б людьми на своїй виборчій дільниці не зустрічався, ні разу за цей автомобіль ніхто не згадав.
Читаючи Вашу статтю, Людмило Борисівно, диву дивуєшся: депутат виступає проти облаштування дворових проїздів, тротуарних доріжок , капітального ремонту центральних вулиць та інших позитивних перетворень.
Вчора об’їхав район Черемушки, який колись вважався молодіжним і де за часи незалежності виросли покоління. Був вражений, що після тривалих дощів люди ходять по сухому асфальтованому покриттю з сухими ногами, а не плавають в озерах болота та води так, як вони плавали більше 20 років. Хіба це погано? Я вірю, на відміну від Вас, що такі перетворення відбудуться і в інших місцях нашого міста, але трошки згодом. До свого виступу на сесії додав би, що я радію покращенню умов проживання, побуту в будь-якому районі міста, незалежно від того, хто є депутатом на окрузі, на відміну від Вас. Але знаю про проблеми моїх виборців і щодо освітлення вулиць, і облаштування дворових територій, тому, користуючись нагодою, запевняю, що свої обіцянки виконаю і над цим працюю.
Я також підтримую першочерговий ремонт вулиці Полтавська: прокладання тротуарів, ремонт дорожнього покриття, створення скверів, бо це центральна вулиця нашого міста. По ній їздять і ходять майже всі мешканці щодня, а також проїжджають гості. Це наше обличчя, а воно завжди повинне бути чистим і красивим. Адже ми вболіваємо за імідж нашого міста.
У статті Ви підозрюєте, що мер «відкатав» якісь кошти від укладених доріг і проїздів. Це серйозне звинувачення. Якщо у Вас є підтверджені факти, то я стану поруч з Вами, а якщо ні, то це наклеп, за який потрібно відповідати.
І останнє: Ви, Людмило Борисівно, хочете почути мотиви голосування від голів фракцій, вважаючи себе рупором громади. Я не голова фракції, але мотивацією для мене була дійсно обіцянка мера, маючи комфортабельний автомобіль і разом із цим можливість часто спілкуватись з нашими депутатами обласної та Верховної Ради України, втративши тисячі, привести мільйони для нашого міста. Я йому повірив, і, мабуть, повірили всі депутати, окрім Вашої фракції.
А чи помилились громадяни у виборі, обравши нас депутатами, яких ви називаєте випадковими людьми або лобістами і брехунами, вони скажуть нам самі під час зустрічі чи на виборах.
Але те, що ображаєте своїх колег, не робить вам честі.
Тепер хочу нагадати вам цитату із «правдивої статті» власника газети і його колеги: «Дуже образились депутати на публікацію депутата Людмили Голуб у №40 від 6 жовтня, у якій вона торкнулась питання доцільності придбання авто для міського голови і звинуватила депутатів у «розбазарюванні» громадських коштів. Тому на захист мера міста став депутат Олександр Кузьменко, який наголосив на тотальній довірі майже всього депутатського корпусу до міського голови, а жоден із його виборців не був проти цієї покупки».
Основним завданням мого виступу, пане Товстий, було донести до таких депутатів, як ваш кумир Голуб, що ображати будь-яку людину за її переконання і погляди ніхто не має права, а також хоча б коротко проінформувати жителів міста про ті корисні справи, про які повинні правдиво інформувати ви. Кожен, хто слухав виступ або прочитав статтю, на відміну від вас, зможе визначити головну думку автора, яка до захисту і підтримки мера не має відношення. Я, в першу чергу, захищав свою честь і гідність. Захищати мера і вірити в нього – це різні речі. Я думаю, що він, якщо буде потрібно, захистить себе сам. Тому журналісту, яким ви себе вважаєте, не до лиця виривати фразу з контексту, перекручувати її і подавати читачу зі своїм тлумаченням.
Черговою брехнею є ваша цитата «… а жоден із його виборців не був проти цієї покупки». Якщо Ви розумна людина, то повинні розуміти, що думку всіх виборців можна дізнатись лише на референдумі і то при стовідсотковій явці, а я його не проводив. Тому ніколи не сказав би фразу, яку ви мені приписуєте. Перечитайте ще раз мій виступ або прослухайте запис, можливо, це дасть вам змогу переконатись у відсутності таких слів. Можливо, у вас вистачить сил вибачитись і переді мною, і перед іншими депутатами, але цей вчинок не для слабких.
Ваша газета, на жаль, єдина, яка висвітлює роботу міської ради, тому і є можливість маніпулювати громадською думкою на свій розсуд. Тільки не доберу навіщо? Постає запитання: чому більшість публікацій несуть негативну інформацію про роботу міської ради. Можливо, таке негативне ставлення викликане тим, що громада міста не надала вам мандат довіри під час місцевих виборів і ви, заручившись підтримкою однодумців, а саме Людмили Голуб і її деяких колегам по фракції, висвітлюєте роботу депутатів лише з негативного боку, не бачачи поряд із цим тих позитивних перетворень, які відбуваються в нашому місті. А можливо, у вас особиста неприязнь до мера? Але, як би саркастично не звучав заголовок вашої статті («Ми довіряємо владі»), владу меру довірила громада, значить громада повірила йому, а не вам, і вона з нього і з нас спитає про виконану роботу. До речі, і вам, і вашим однодумцям буде цікаво знати, що я на виборах мера за Нестеренка не голосував. Я представляю іншу політичну силу, яку ніколи не зраджував. Але мені імпонує те, що Володимир Олександрович планує і робить разом із депутатами, і якщо це на користь громади, я завжди мера підтримаю, до якої б політичної сили він не належав. Я тридцять другий рік навчаю і виховую дітей. Тисячі моїх випускників і їх батьків проживають в нашому місті і за його межами. І мені не байдуже, що про депутата Олександра Кузьменка будуть думати перш за все вони, а також мої друзі, колеги, виборці, прочитавши вашу брехливу публікацію.
І на останок, ви пишете: «…Ми будемо фіксувати засідання на відеокамеру і оприлюднювати», – і це правильне рішення, але в повному обсязі, а не частиною, щоб глядач зміг зрозуміти думку виступаючого! Можливо, передивляючись відео перед публікацією, у вас вистачить совісті не брехати, і громадяни міста зможуть порівняти оригінали виступів своїх обранців із публікаціями у ЗМІ.
Далі ви знову дурите людей, говорячи, що сесія закінчилася вигуками «ганьба» і «запроданці», які, до речі, викрикувала лише ваша улюблениця пані Голуб, мабуть, сама собі за свою поведінку. А мій виступ закінчився бурхливими оплесками, що свідчить про підтримку присутніх у залі. Для громадян міста скажу, що кожна сесія розпочинається і закінчується гімном нашої держави, який для кожного патріота є святинею, а не словами «ганьба», як говорить О.Товстий. Мабуть, потрібно нам, депутатам, серйозно задуматись над створенням муніципальної газети, яка б різносторонньо і правдиво висвітлювала плани і роботу міської ради, а також життя мешканців нашого міста. Для осіб, які поширюють недостовірну інформацію у ЗМІ, нагадую: частина 4 статті 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» прямо говорить про притягнення до відповідальності авторів інформаційних матеріалів, журналістів редакції, редактора та інших осіб, з дозволу яких було поширено спірні матеріали. Також і стаття 34 Закону України «Про інформаційні агентства» передбачає притягнення до відповідальності за поширення недостовірної інформації суб’єктів діяльності інформаційних агентств, тобто керівника, журналіста.
Олександр Кузьменко
