Школа бджільництва на межі закриття
Державний навчальний заклад «Гадяцьке аграрне училище» (більш нам відомий як школа бджільництва) – це єдиний заклад в Україні, де здобувають фах бджоляра. Школа була створена в 1932 році. Рішення Верховної Ради, згідно із яким фінансування закладів профтехосвіти перекладається на місцеві бюджети, може стати фатальним для цього навчального закладу.
Нагадаємо, що з державного бюджету у якості субвенції аграрному училищу надійшло 542 тис. грн та 288 тис. 670 грн виділила міська рада. А на рік їхній бюджет складає близько 1 млн 600 тис. грн.
Редакція тижневика вирішила відвідати школу бджільництва та дізнатися, як вдається виживати навчальному закладу. Перше що здивувало – це тиша у приміщенні, зачинені аудиторії і жодного студента. Завітала я до аграрного училища близько 11-ої години, на моє запитання, чому порожньо, колектив дружньо відповів, що заняття уже закінчились. На той час це мені здалось дивним, але все може бути. Поспілкуватися з директором Наталією Синчук не вдалося, як повідомили працівники, вона у відрядженні.
На спілкування згодилася методист Анна Дратюк: «Наше аграрне училище налічує п’ять факультетів. У минулі роки набиралися всі групи, і студентів було близько ста. А у 2015 році було лише дві групи – бджолярі і лісники – в яких навчаються 30 студентів. На факультеті бджолярів навчаються і 10 місцевих (мається на увазі місто та район) та 5 із Запорізької, Кіровоградської, Вінницької та ін. областей. Приїжджі студенти винаймають квартири, оскільки гуртожитку не маємо. Ще в Полтаві навчається дві групи по 20 студентів. Там по деяких днях орендується аудиторія в Аграрній академії і приміщення на базі спілки пасічників. Викладачі там полтавські, а фінансування здійснюється із нашого бюджету. Працівників у штаті налічується 25 чоловік. У нас, крім державної форми навчання, є і контрактна. Сума за навчання на факультеті бджолярів – 4 тис. 335 грн, лісників – 2 тис. 956 грн».
«Коштів, які ми маємо, нам вистачить по липень. Зверталися і до міської ради, на що нам відповідали, що треба економити. Тих коштів, які виділили, вистачить тільки на комунальні, зарплату та стипендії. Пропонували скоротити штат, а куди нам скорочуватись, і так усіх по мінімуму», – доповнює бухгалтер навчального закладу.
То, що ж виходить: на 30 студентів 25 працюючих, та це й ще «по мінімуму»!
Чи не виникала думка приєднатися до вищого аграрного училища?
«На мою думку, якщо нас туди переведуть, тоді бджільництво точно знищиться», – говорить Анна Дратюк.
Наступного дня (22 квітня) вирішила ще раз відвідати училище. На цей раз мене зустріли вже не дуже привітно, мовляв, «що це ви вихожуєте». Зайшовши до аудиторії, в якій проводилося заняття, із 16 студентів по списку присутніми були тільки 5. Викладач так-сяк намагався пояснити причину, деякі пояснення були дивні: «Зараз же саме сезон картоплі почався, а у нас студенти із сіл навчаються». Із побаченого можемо зробити висновок, що навчальний процес практично відсутній. Студенти на пари не з’являються, а за це ще й отримують стипендію, а працівники, у свою чергу, прогульників прикривають. Зрозуміло, дорожать робочим місцем…
Оксана Руденко