«Гадяцький вісник» перетворили на листівку

Районну газету, яка має сторічну історію, перетворили на листівку 18 березня 2016 р. Саме в цей день газета вийшла зі вкладною листівкою, сторінки якої не були пронумеровані (щоб не відповідати за неправдиву інформацію в суді).

Примірник «Гадяцького вісника» був придбаний мною 18.03. о 16:00. Після того, як мій помічник виявив безномерну листівку-«вставку», я завітав до редакції.

На столі лежало більше 20 примірників свіжої газети з такими ж листівками всередині. На мою вимогу т.в.о. головного редактора Н.Ботвина викликала представників правоохоронних органів та засновників газети О.Матюшенка, С.Бондаренка та В.Нікітенка. Останні не з’явилися. Матюшенко ж, як мені стало відомо потім, почав телефонувати в поліцію, СБУ, прокурору та вимагати відкриття проти мене кримінальної справи, по начебто захопленню адмінбудівлі та перешкоджанню роботі журналістів.

Крім цього Н.Ботвина зізналася, що стаття замовлена та «проплачена», що все законно.

По інформації, наданій в листівці газети, не було проведено елементарного журналістського розслідування. Представники видання жодного разу не зателефонували ні мені, ні Людмилі Голуб (співавтор статті «Десятина О.Матюшенка. Януковича немає а справа його живе»).

Статті або зовсім не підписані, або йдуть під вигаданими псевдонімами.

Виходить, що в наш час можливо безвідповідально облити людину брудом. Дві дівчинки та юрист видання Олег Гак не очікували нашого візиту. Їм я побажав не знижуватися так низько та поважати свою професію журналіста.

Я хочу надати основні тези з попереднього виходу газети «Гадяцький вісник» за 11 березня 2016 р., Статті «Що чекає на Гадяцький вісник»?». Тоді писалося:

Дорогі читачі! Із всією відповідальністю перед вами колектив редакції газети «Гадяцький вісник» хоче повідомити про наступне: у відповідності до Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» від 24 грудня 2015 року, усі друковані ЗМІ та редакції друкованих ЗМІ, засновниками яких є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, повинні провести реорганізацію.

Як ви знаєте, редакція газети «Гадяцький вісник» була заснована Гадяцькою районною радою, Гадяцькою районною державною адміністрацією та трудовим колективом редакції. Діяльність газети регулюється Статутом. Відповідно до Статуту, співзасновники доручають колективу редакції підготовку та випуск у світ газети. Джерела фінансування діяльності газети складають:  прибутки від її діяльності (рекламні оголошення, роздрібний продаж та передплата) та субвенції з районного й сільських бюджетів.

Згідно з вищевказаним Законом, редакція газети «Гадяцький вісник» підлягає реорганізації. Законодавець пропонує нам наступні варіанти реорганізації.

1) Вихід зі складу засновників Гадяцької районної ради та Гадяцької районної державної адміністрації та перетворення редакції відповідно до законодавства України у самостійний суб’єкт господарювання членами її трудового колективу. Тобто, члени редакції стають повноправними власниками газети та здійснюють самостійно свою діяльність.

2) Вихід зі складу засновників Гадяцької районної ради та Гадяцької районної державної адміністрації з подальшою приватизацією майна редакції у разі, якщо колектив не виявив бажання обрати перший варіант. Тобто, якщо колектив редакції не приймає відповідного рішення про свою майбутню участь у реорганізації або не вкладається в установлені строки,  майно редакції підлягає приватизації особами, які проявлять бажання стати новими господарями газети.

Підтримкою засновників (Нікітенка В.П., Матюшенка О.В., Бондаренка С.М. та ін.), колектив редакції газети «Гадяцький вісник».

Наша мета – це друковане видання, яке буде жити за свій кошт, вчасно і якомога детальніше інформувати свого читача про найактуальніші новини в районі та місті, висвітлювати події об’єктивно та відповідно до міжнародних і національних принципів журналістської діяльності.

За столом головного редактора, у свій час, працювала наша славетна землячка Олена Пчілка (1917-1919 рр.). Також, у редакції районної газети працювали член-кореспондент Академії наук України Леонід Новиченко, журналісти В.Ф. Сторожук, О.Є. Громов, заслужений журналіст України, колишній редактор газети «Зоря Полтавщини» Л.В. Думенко.

І після цього видання зі сторічною історією, газету, яка належить всій громаді району, ви понизили до рівня листівки? Хто вам надав таке право?

Окремо звертаюся до співзасновників О.Матюшенка, С.Бондаренка, В.Нікітенка.

Офіційно засновниками «Гадяцького вісника» є Гадяцька районна рада, державна адміністрація, трудовий колектив. Редакційна колегія: Бондаренко С.М. – заступник голови райдержадміністрації.

На листівці-вставці є одна єдина позначка І.П.(інформація на платній основі). Як пояснили в редакції, плата складає 2 грн за один квадратний сантиметр. Виникає запитання: хто оплатив? О.Матюшенко, голова Гадяцької РДА? А за постійну рекламу в «Гадяцькому віснику» свого спортклубу «Атлант», де готують «бройлерів», мабуть, для служби в армії, він платить? А за систематичну рекламу його магазинів «Сота» в Гадячі, Лохвиці, Опішні, Котельві, Зінькові, та Пирятині О.Матюшенко платить? Я запитую про це О.Гака (юриста газети-листівки «Гадяцький вісник»). Якщо він платить, сільські ради перераховують, державний бюджет виділяє, то що, треба ще й на «чорнусі» за Л.Голуб та О.Кавуна заробляти на тираж в 2500 екземплярів (як приклад, тираж «Мій край Полтавський» у Гадяцькому районі складає 10000 примірників).

Це рівень вигрібної ями, на яку місцеву газету, орган самоврядування, вивели місцеві вищевказані керманичі. Районну газету як орган самоврядування почали видавати з 1918 р. Ще тоді наші прадіди розуміли, що робота органу самоврядування повинна висвітлюватися, що громада повинна відстоювати свої інтереси і через своє видання, що слово має силу. Відкривалися хати-читальні, бо не всі були освічені, не всі вміли читати.

А зараз, виходить, із газети треба зробити листівку, щоб приватизувати її за копійки?

Школи до фундаменту – за копійки, ліс – за копійки, дитсадки, ФАПи, будинки культури – за копійки, колгосп – за копійки, землю на продаж – за копійки, надра – майже даром. А в дурні ви нас теж пошиєте за копійки? За наші копійки і копійки наших батьків. Не ті часи. Не та країна. Війна продовжується… Війна на два фронти (проти режиму внутрішньої окупації). Правда за нами. І перемога буде за нами.

Окремо щодо інформації, наданої в статтях.

Перша стаття згадує про Людмилу Голуб дванадцятирічної давності. Можливо, вона і допускала помилки в житті. Але це було, можна сказати, до «нашої ери». За останні ж 12 років, а тим більше від Майдану, цій сміливій жінці влада не може висунути будь-які звинувачення. Вона розумна, освічена, активна, загартована життям жінка. Вона – воїн!

Друга стаття вже була прокоментована мною в «Базар Медіа в Україні». Можна додати лише те, що у вересні-жовтні, 2014 р. я передав дві одиниці особистої техніки БРДМ-2 (бронетранспортер) та майже новий ГАЗ-66 ДУК Дмитра Яроша (в ряди добровольчого батальйону я вступив першого серпня 2014 р.). Крім техніки, були передані кошти в сумі 120000 грн. (курсом 1:16). У вояків-добровольців теж є жінки і діти. І вони теж потребують хоча б мінімального фін. забезпечення. Інколи фін. допомогу надавали волонтерські організації та фермерська спілка «Земля Миргородщини» .

Третя стаття щодо скасованих договорів по водоймі в с. Остапівка. Дійсно, вони скасовані. Скасовані старою владою, прокуратурою, судами у змові з моїми конкурентами-рейдерами агрохолдингом «Гарантія» (за відсутність кілків державного зразка – межових знаків між водоймою площею 240 га та лісом площею 260 га). А чим в цьому випадку пишається нова влада? Вони теж у змові з рейдерами, київсько-фашистськими загарбниками, як я їх називаю. Але в 2010 р. перед самим приходом регіоналів місцеві громади с. Остапівка та смт Комишня продовжили мені оренду на 20 років. Були складені нові договори до 2030 р. Чому про це не пишуть?

Стаття четверта «З чого все почалося…» Усе починалося з повного нуля і повного… (не можу підібрати слова), із хутора в с. Венеславівка, із салону легкового авто ВАЗ-21099, купленого на зекономлені від стипендії кошти в США14 років тому, із простого погреба. У мене батьки робітники. Не прораби, як у Олексія Матюшенка. Я не міг заробити стартовий капітал розбиранням шкіл, дитсадків, будинків культури. Я простий сільський, а не модний, як Олексій. Ніколи не був у владі, не працював в правоохоронних органах (після 9 років служби в Збройних силах 14 років займаюся підприємницькою діяльністю). У мене не було такої можливості, як у Івана Сагайдачного (екс-прокурора). Я не міг стартовий капітал сколотити на хабарах із підприємців та фермерів.

На сьогоднішній день громади Гадяцького, Миргородського та Шишацького районів переходять у наступ. Влада вимушена приймати їхні «правила гри» наперекір своїм меркантильним інтересам. До прислужників і провладних писак одне прохання: підписуйтесь і нумеруйте сторінки, якщо це газета, а не листівка.

О. Кавун, 22.04.1976 р.н., тел. 0501467499, с. Венеславівка Гадяцького району Полтавської області