Остерігайтесь «шахрайки»
Відповідь О.М. Кавуна на статтю в «БМ» від 11 лютого цього року
Шановна редакціє! Прошу надрукувати моє звернення, щоб захистити інших від такої халепи, у яку потрапили мої онуки.
Це сталося так. 22 грудня 2015 року по оголошенню в газеті за тел. 0507097*** та 0683978*** по вул. Шевченка, 11, кв. 28 вирішили орендувати квартиру, домовились про зустріч з господарями, прибули скоро. Ними виявилися громадяни Звіздун Олена, 1962 р.н., та Звіздун Іван, 1961 р.н. Як мені стало відомо, зараз вони проживають в селі Гречанівка Гадяцького району.
На перший погляд, онукам Володимиру Н. та Жанні Д. ніби все сподобалось, але у квартирі було занадто прохолодно. Але власниця житла запевнила, що на ніч температура у приміщенні буде нормальною. Домовились, погодились на оплату оренди житла в сумі 2100 грн. Гроші взяла наперед і ксерокопії паспортів. Так як діти з дороги, виморені, вони відразу заснули, але посеред ночі прокинулися від холоду і до ранку сиділи одягнені у верхній одяг. Вранці стали телефонувати господарці, вона з’явилася надвечір. Просили, щоб взяла плату за ніч в сумі 500 грн, а решту грошей повернула та ще й ксерокопії паспортів. Та до цих пір нічого не повернули. Тож дітям ніч у квартирі обійшлася у 2100 грн, та ще до того захворіли, довелося 2 тижні лікуватися. Як здавали квартиру, хазяйка попереджала, щоб ні з ким не спілкувалися і не говорили, що квартиранти. Коли я потім зателефонувала господині і попросила повернути дітям гроші, то вона у мене запитала – з якими? Потім взагалі перестала відповідати на дзвінки.
Не можу зрозуміти, чи для таких людей існують закони? Чи коли цікавиться такими податкова? По всьому видно, що «наказала» так не одного. Великий гріб ображати людей. Але Бог на світі є, і Він все поставить на свої місця. 23 січня ми з онуком їздили до Олени додому запитати, коли розрахується. Вона не захотіла з нами навіть говорити і перед носом закрила двері. Звернулися ми і до голови с/р Валерія Борисовича. Він нас вислухав і сам поїхав до неї. Відповідь була така: «…Якщо будуть, то віддам, а може й ні, будуть мені за моральний ущерб, за те, що приїхали требувать…»
Діти тяжкою працею заробляли ці гроші, а вона нагло забрала. Бог їй суддя.
Н. Дубовик
