Походження міста, його герба, вік Гадяча

Старий дубе! Про що ти розповіси мені? Про Григорія Сковороду, Тараса Шевченка, Миколу Гоголя? А може, про славні козацькі подвиги, про українських гетьманів і столи­цю гетьманської держави Гадяч? А що ж було раніше? Ні, тебе тоді не було ще й на світі. Он ті далекі кургани пам’ятають біль­ше — бойовий запал войовничих племен, рало землероба, орди кочівників, набіги, війни, Ки­ївську Русь. Але й вони не все знають про нашу історію. А от Замкова Гора, Червона Гірка, швидкоплинний Псел. Вони все пам’ятають! Тільки мовчать!

Історія народу — це вічне коріння. І чим вона древніша, славніша, тим міцніший і ду­ховно багатший народ. Історія пишеться не тільки в міфах, легендах і літописах, вона записана в колективній глибинній підсвідо­мості народу, у нашій моралі, нашому мен­талітеті, у наших душах. Нам є чим пиша­тися, нам є що згадати, вивчати і берегти, бо Аратта (Сонячна країна) – Україна — це колиска світової цивілізації, якій більше 7 тисяч років. Саме з неї походять всі пагони:Шумер, Єгипет, Китай, Індія. Це вже доведено археологами і істориками (1, 2).

Місто Гадяч має багату і славну істо­рію. Дехто вважає, що вона починається в козацькі часи. Глибока помилка!!! І ми крок за кроком будемо наближатися до прочи­тання всього минулого нашого міста. Це настільки грандіозна праця, що її вистачить не одному поколінню дослідників. На дано­му етапі за основу бралися міфи, літописи, логічні умозаключення, догадки, інструмен­тальні спостереження, вивчення місцевості, висновки археологів, істориків, геологів. Ра­зом все це виявило не просто історію міста, одного з найстаріших на Україні і в Європі, а неймовірну, загадкову і таємничу подорож у часі, породило ще більше запитань, дало нам нові поняття про наше буття.

Походження  міста, його герба, вік Гадяча

Існують дві загальновизнані версії походження назви міста Гадяч.

Перша – ГАДЮЧЕ,  можливо, в цій місцевості над Пслом (ПСЕЛ, ПО-СЕЛ, ПОСЕЛЕННЯ (2) водилось без­ліч гадюк. Таке тлумачення не підхо­дить, тому що слово «гадюка» досить сучасне, йому не більше 200 років. На­томість слово «ГАД» — одне з найстарі­ших у мові. Під цим терміном розуміли­ся не тільки змії, а все, що живе під ногами, у землі, унизу. Самі ж змії у всіх древніх віруваннях (крім християн­ства) були мудрими, мали вигляд бо­жеств, їм поклонялися (Шумер, Єги­пет, Індія, Китай (3). Та й зараз змія є символом медицини.

Друга – ГОДЯЧЕ – тобто придат­не для життя. Дуже вірне трактування – у давні часи місто займало надзви­чайно вдале положення: його оточува­ли дрімучі ліси і глибокі балки-яри, де можна сховатися і важко пройти воро­гові, зручні для оборони підвищені міс­ця, неподалік були луки, родюча зем­ля для землеробства, велика річка.

Дослідження, які провів автор цих рядків, дають інше розуміння стародав­ньої назви. Звернемось до літописних джерел. Відповідно до офіційної версії, Гадяч заснований у 1634 році польсь­ким шляхтичем Жолкевським. Про це є запис у «Опису Полтавської єпархії за 1903 рік» (4). Але ось що пише «Альма­нах пошани підприємств Полтавщини» (5): у 1630 році Гадяч — велике торгове місто, а раніше, у 1610 році, він був звільнений від податків (5). У «Опису…» (4) є надзвичайно цікаве повідомлен­ня на сторінці 40: «На пространстве Полтавской губернии при Богдане Хмельницком произошли следующие перемены: не только закрытые при ге­тьмане Федоре Богдане, Кропивянский, Гадячский, Лубенский и Прилуцкий полки были восстановлены, но сверх этого были открыты еще два полка – Ирклиевский и Зеньковский». Це свід­чення того, що Федір Богдан, який був гетьманом у 1576-1579 роках, «закрив» Гадяцький полк! А закрити можна лише те, що вже існувало. Отже, Гадяцький полк і місто Гадяч існували, і місто було великим уже до 1579 року.

У вищезгаданому «Опису…» (4) є відомості, що в Гадяцькій Петропавлівській церкві зберігався дзвін, відли­тий 1556 року. А як пише той же «Опис…» (4), дзвони навколишньої округи відливались саме в Гадячі. Ось що пише І. Наливайко: «…у 1556 році шляхетське панство Гадяча і міщани зібрали кошти і передали настоятелю Красногірського монастиря Тертику на побудову Миколаївської монастирської церкви» (6).

У 1873 році в Санкт-Петербурзі був виданий «Історичний Атлас Росії», на 11 листі якого є Гадяч. А підпис такий: «Границы Литовской Руси в 1533 году». Що цікаво — на території Полтавської області показано єдине місто, і це саме Гадяч. Отже, він був дуже важливим і значним центром (21).

Почитаємо «Историю руссов». У ній пишеться: «…Гетьман Ружинский учре­дил двадцать козацких полков, в две тысячи каждый, назвав их по знатней­шим городам, как-то: Киевский, Чер­ниговский, Переяславский, Полтав­ский, Гадячский…. По устроении та­ким образом войска Малороссийского, когда в 1516 году Хан Крымский Мелик-Гирей, по союзу его с князем Мо­сковским Василием Ивановичем шел войною на Польшу и Малороссию… на­пали на стан татарский, прошли его на­сквозь, поражая обезумленных татар, и так разбили хана и его войско… и воз­вратились со славою в свою землю» (7).

Отже, уже в 1516 році Гадяч був од­ним з найзнатніших міст України. З лі­тописних джерел відомо, що Гадяцький Красногірський Миколаївський мо­настир засновано 1442 року (4).

Потрібно розібратися ще з одним поняттям, що дійшло до нас з глибини віків – «ГАДЯЦЬКИЙ КЛЮЧ». Цей вираз зустрічається в літописах, але ніде немає пояснення, що він означає по суті. Нині це поняття відноситься лише до козацьких часів і тлумачиться як вій­ськово-територіальний термін. Але чому є лише «Гадяцький ключ», а немає Полтавського, Чернігівського, Київсь­кого, Московського? Очевидно, що цей термін необхідно розуміти наступним чи­ном: Гадяч є ключем до якоїсь надважливої таємниці, до духовних знань, їх витоків, він «відкриває» ці знання. Ниж­че ми наблизимось до розуміння цього поняття.

Є принципово важливі відомості журналіста Івана Наливайка («Зоря Полтавщини»), який тривалий час ви­вчав архівні і рукописні матеріали, що зберігаються у Полтавському і Київсь­кому держархівах. Це дуже відповідаль­на і порядна людина, повідомленням якої можна довіряти. В історично-релі­гійних книгах, які були спалені за роз­порядженням радянської влади в 1947 році як ідеологічно шкідливі, згаду­ється, що під час нашестя на Київську Русь хана Батия Гадяч уцілів, а от Хорол був спалений. Кочівники рухалися по більш відкритих південних просто­рах. Населення втікало на північ, де були ліси і болота, у тому числі і в Гадяч. Автор цього тексту особисто виявив два невеликих укріплення того часу на бо­лотистих заплавах Псла. На протязі три­валого часу, коли Київська Русь була спустошена, місто залишалось живим.

Уважно вчитаємось у «Повість временних лет».  Під час походу на половців 1111 року Володимир Мономах пройшов Лохвицю. «И выступили в поход во второе воскресенье Великого поста, а в пятницу были на Суле. В субботу они достигли Хорола, и тут сани побросали. А в то воскресенье пошли, когда крест целуют. Пришли на Псел».  Був початок березня, і військо князя пересіло із саней у вози. Для цілого війська їх потрібно було багато. Зробити їх могли лише в Гадячі. Тут жили люди, і тут був ліс. З тих давніх часів надовго прижилась у Гадячі назва КОЛІСНИКИ (або хутір Колісницький). І лише приблизно 150 років тому це місце стало називатися Заяром

Французький інженер Боплан, який склав карту України початку 17 ст., у своїй «Книге Большого чертежа» на під­ставі документів і свідчень, які нам не­відомі або не збереглися, згадує про давньоруське городище Гадське, що знаходилось на місці сучасного Гадяча у ІХ-ХІІІ ст. (8). Аналогічні дані про Гадське городище знаходимо у «Трудах Полтавської комісії» (9). Більше того, ці «Труди…» і археологічні дослідження свідчать, що на річці Псел було розта­шовано багато городищ Київської Русі. Це нинішні Кам’яне, Книшівка, Броварки, Гадяч, Рашівка, Лютенька, Савинці. Більше того, у 2013 році я виявив групу древніх оборонних споруд на правому березі р. Псел, зовсім невідому історикам. Виходить, що це східний аналог Посульської оборонної лінії, передо­вий форпост Київської Русі.

Микола Торяник, геолог, краєзнавець, дослідник рідного краю

(продовження читайте у наступному номері)

2014-04-24 Продовження (початок у минулому номері)

А що ж було раніше? Згадаємо, що ГАД, ГАДЕС (АЇД) у Древній Греції – бог підземного царства (3). То може, і під Гадячем існувало інше місто-царство, підземне, і в нього був покровитель ГАДЕС? Це було б дуже логічно, але до чого тут греки і де вони взялися? Жили поруч!!! За 60 кілометрів на південний схід існувало найпівнічніше давньогрецьке місто Гелон (15). Одна з основних доріг, що з’єднувала його з Балтійським морем, проходила через Гадяч. ТО МОЖЕ ЦЕ ОДИН ІЗ ШЛЯХІВ «ІЗ ВАРЯГІВ У ГРЕКИ»? Спочатку грецькі колоністи хотіли заснувати місто на Пслі. Але це їм не вдалося через протидію місцевих жителів, які ховалися в підземеллях і мали сильну общину. Ось звідки підземне царство і ГАДЕС-ГАДИЧ-ГАДЯЧ! 2700 років! Це вік назви? Можливо! Але не самого міста і його герба.

7000 років тому з’явилося найдавніше державне утворення – знаменита Аратта. У період розквіту вона займала території ПОЛТАВСЬКОЇ і ряду інших областей (14).

Підемо далі до витоків. Розглянемо символіку герба. Це ж центральна легенда — міф древніх слов’ян про Перуна-громовержця, який вражає Велеса – бога землі і тварин (3). Яка ж основа виникнення міфу? Найпростішою і явною виглядає наступна: протягом тривалого часу люди спостерігали, як блискавиці вдаряли в землю, і на основі цього явища виник міф. Але ж так було завжди, і хоч люди не розуміли природу блискавиць і грому, але вони спостерігали їх постійно і звикли. Міфи ж присвячувались, як правило, якимось визначним подіям. Що ж могло трапитись? Після довгих роздумів, різних версій і гіпотез залишилась лише одна, найбільш вірогідна і підтверджена фактами.

Приблизно 20 тисяч років тому, під час похолодання, у людей, які населяли територію міста і його околиць, відбувалась якась знаменна подія, свято, можливо, це був день літнього сонцестояння. Увечері біля священного вогню почалися магічні ритуали. Раптом небо яскравою сліпучою смугою розрізав величезний метеорит — болід. Серед ясного зоряного неба почувся грім, потім страшний удар, задрижало все навкруги. Небесний посланець вразив Землю, і це побачили всі за десятки і сотні кілометрів. Грандіозна подія настільки сильно вплинула на свідомість малочисельних людей, що в цьому місці почало концентруватись населення. Було знайдено уламок метеориту, і люди почали поклонятися небесному посланцю. САМЕ ТУТ виник найдавніший і основний протоміф древніх попередників слов’ян про Перуна і Велеса. САМЕ ТУТ закріпились перші поняття про небесні і земні божества, адже були свідки і матеріальні докази. САМЕ ТУТ, на основі цієї події, виник духовний центр групи племен. Пізніше з’явився Пантеон божеств, головними з яких були Перун і Велес. У силу різних причин, у тому числі й похолодання, Пантеон – капище – був підземним. Рельєф і породи сприяли цьому (16). У капищі зберігався уламок метеориту і зображення знаменної події — перший герб Гадяча.

Чи є матеріальні підтвердження цієї версії, де сам метеорит? Підтвердження є! Після довгих пошуків відкрилися дуже дивні відомості про озеро Моховате поблизу Гадяча. У навколишній окрузі про нього ходять найрізноманітніші легенди-перекази (17). Найцікавіші з них наступні:

– колись озеро було таким глибоким, що неможливо було виміряти його глибину;

– з нього починалася річка;

– колись озеро висихало і на його місці був бездонний провал;

– в цьому місці водилась  нечиста сила.

Центральна частина озера має майже круглий вигляд. Дослідження показали, що колись воно було дуже глибоким і тільки пізніше замулилося, заросло мохом, на ньому утворився торф. Поряд є аналогічні, але менші за розмірами западини (16). Як же вони утворилися? Задовільного пояснення немає. Це може бути тільки одне — метеоритні кратери. І головне   – точно під озером існує магнітна аномалія (18, 19). У ГЛИБИНАХ ЛЕЖИТЬ МЕТЕОРИТ ІЗ ВЕЛИКИМ ВМІСТОМ МАГНІТНОГО МАТЕРІАЛУ? У цьому місці часто відбуваються аномальні атмосферні явища, у тому числі й неодноразова поява НЛО, що спостерігав автор цих рядків і сотні гадячан (19). МЕТЕОРИТ МАЄ НЕЗВИЧАЙНІ ВЛАСТИВОСТІ?

МОЖЕ, ЦЕ І Є «ГАДЯЦЬКИЙ КЛЮЧ»? Уламок метеориту постійно зберігався у підземному капищі. Протягом багатьох тисячоліть воно було духовним центром. Це зовсім не означає, що тут існувало велике місто, і приходили тисячі паломників. Навпаки, це місце було закритим, тут бували тільки посвячені жерці високого рангу — дуже обмежене коло осіб, які володіли таємними знаннями, і саме тут, біля метеориту з незвичайними або надзвичайними властивостями, вони черпали духовні сили. Головним жерцем і хранителем священного каменя був ГАДАЧ! Хто ж він такий? Управитель підземного світу, усього, що водиться на землі, управитель гадичів – людей, що тут проживали. Він знав, що відбудеться на Землі в майбутньому (ГАДАВ) завдяки незвичайному метеориту. Він володів ГАДЯЦЬКИМ КЛЮЧЕМ. Ось куди сягає середньовічне поняття. Гадач знав про війни і всі жахи майбутнього, і саме тому до священного каменя не було доступу. Щоб не дати силу злу! Гадач – це не одна людина, це невелика група, каста жерців, за межі якої таємні знання не виходили.

ГАДАЧ! Так це ж назва нашого міста! Ми дійшли до його початку, до самих витоків. Отже, назва, герб-символ і вік Гадяча утворюють одне нерозривне ціле і виникли вони також разом.

ЦІЛКОМ МОЖЛИВО, ЩО ГАДЯЧ БУВ НАЙСТАРІШИМ ДУХОВНИМ ЦЕНТРОМ НЕ ТІЛЬКИ УКРАЇНИ, А Й У ВСЬОГО СЛОВ’ЯНСЬКОГО І ПРОТОСЛОВ’ЯНСЬКОГО СВІТУ,  ВСІЄЇ ЄВРОПИ.

Незважаючи на тисячоліття, війни і катаклізми, що відбувалися на цій території, символи-атрибути – назва і герб Гадяча – дійшли до нас, по суті, незмінними з найдавніших часів. Є всі підстави вважати, що древнє святилище було діючим до періоду Київської Русі і навіть довше. Ось куди приїжджав Київський князь Володимир! До ГАДЯЦЬКОГО КЛЮЧА! Це був злам епох. Володимир вже прийняв християнство і їхав охрестити Русь. Але необхідно було останній раз побачити древню святиню і достойно попрощатися. Дуже вірогідно, що найцінніша світова реліквія – небесний посланець – назавжди залишилась в глибинах нашого міста і чекає НОВОГО ПРОВІСНИКА, який доторкнеться до неї.

Микола Торяник, геолог, краєзнавець, дослідник рідного краю