Походження міста, його герба, вік Гадяча

Походження міста, його герба, вік Гадяча

Походження міста, його герба, вік Гадяча

Поділитися новиною

Походження  міста, його герба, вік Гадяча Старий дубе! Про що ти розповіси мені? Про Григорія Сковороду, Тараса Шевченка, Миколу Гоголя? А може, про славні козацькі подвиги, про українських гетьманів і столи­цю гетьманської держави Гадяч? А що ж було раніше? Ні, тебе тоді не було ще й на світі. Он ті далекі кургани пам’ятають біль­ше — бойовий запал войовничих племен, рало землероба, орди кочівників, набіги, війни, Ки­ївську Русь. Але й вони не все знають про нашу історію. А от Замкова Гора, Червона Гірка, швидкоплинний Псел. Вони все пам’ятають! Тільки мовчать!

Історія народу — це вічне коріння. І чим вона древніша, славніша, тим міцніший і ду­ховно багатший народ. Історія пишеться не тільки в міфах, легендах і літописах, вона записана в колективній глибинній підсвідо­мості народу, у нашій моралі, нашому мен­талітеті, у наших душах. Нам є чим пиша­тися, нам є що згадати, вивчати і берегти, бо Аратта (Сонячна країна) – Україна — це колиска світової цивілізації, якій більше 7 тисяч років. Саме з неї походять всі пагони:Шумер, Єгипет, Китай, Індія. Це вже доведено археологами і істориками (1, 2).

Місто Гадяч має багату і славну істо­рію. Дехто вважає, що вона починається в козацькі часи. Глибока помилка!!! І ми крок за кроком будемо наближатися до прочи­тання всього минулого нашого міста. Це настільки грандіозна праця, що її вистачить не одному поколінню дослідників. На дано­му етапі за основу бралися міфи, літописи, логічні умозаключення, догадки, інструмен­тальні спостереження, вивчення місцевості, висновки археологів, істориків, геологів. Ра­зом все це виявило не просто історію міста, одного з найстаріших на Україні і в Європі, а неймовірну, загадкову і таємничу подорож у часі, породило ще більше запитань, дало нам нові поняття про наше буття.

 

Походження  міста, його герба, вік Гадяча

Існують дві загальновизнані версії походження назви міста Гадяч.

Перша – ГАДЮЧЕ,  можливо, в цій місцевості над Пслом (ПСЕЛ, ПО-СЕЛ, ПОСЕЛЕННЯ (2) водилось без­ліч гадюк. Таке тлумачення не підхо­дить, тому що слово «гадюка» досить сучасне, йому не більше 200 років. На­томість слово «ГАД» — одне з найстарі­ших у мові. Під цим терміном розуміли­ся не тільки змії, а все, що живе під ногами, у землі, унизу. Самі ж змії у всіх древніх віруваннях (крім християн­ства) були мудрими, мали вигляд бо­жеств, їм поклонялися (Шумер, Єги­пет, Індія, Китай (3). Та й зараз змія є символом медицини.

Друга – ГОДЯЧЕ – тобто придат­не для життя. Дуже вірне трактування – у давні часи місто займало надзви­чайно вдале положення: його оточува­ли дрімучі ліси і глибокі балки-яри, де можна сховатися і важко пройти воро­гові, зручні для оборони підвищені міс­ця, неподалік були луки, родюча зем­ля для землеробства, велика річка.

Дослідження, які провів автор цих рядків, дають інше розуміння стародав­ньої назви. Звернемось до літописних джерел. Відповідно до офіційної версії, Гадяч заснований у 1634 році польсь­ким шляхтичем Жолкевським. Про це є запис у «Опису Полтавської єпархії за 1903 рік» (4). Але ось що пише «Альма­нах пошани підприємств Полтавщини» (5): у 1630 році Гадяч — велике торгове місто, а раніше, у 1610 році, він був звільнений від податків (5). У «Опису…» (4) є надзвичайно цікаве повідомлен­ня на сторінці 40: «На пространстве Полтавской губернии при Богдане Хмельницком произошли следующие перемены: не только закрытые при ге­тьмане Федоре Богдане, Кропивянский, Гадячский, Лубенский и Прилуцкий полки были восстановлены, но сверх этого были открыты еще два полка – Ирклиевский и Зеньковский». Це свід­чення того, що Федір Богдан, який був гетьманом у 1576-1579 роках, «закрив» Гадяцький полк! А закрити можна лише те, що вже існувало. Отже, Гадяцький полк і місто Гадяч існували, і місто було великим уже до 1579 року.

У вищезгаданому «Опису…» (4) є відомості, що в Гадяцькій Петропавлівській церкві зберігався дзвін, відли­тий 1556 року. А як пише той же «Опис…» (4), дзвони навколишньої округи відливались саме в Гадячі. Ось що пише І. Наливайко: «…у 1556 році шляхетське панство Гадяча і міщани зібрали кошти і передали настоятелю Красногірського монастиря Тертику на побудову Миколаївської монастирської церкви» (6).

У 1873 році в Санкт-Петербурзі був виданий «Історичний Атлас Росії», на 11 листі якого є Гадяч. А підпис такий: «Границы Литовской Руси в 1533 году». Що цікаво — на території Полтавської області показано єдине місто, і це саме Гадяч. Отже, він був дуже важливим і значним центром (21).

Почитаємо «Историю руссов». У ній пишеться: «…Гетьман Ружинский учре­дил двадцать козацких полков, в две тысячи каждый, назвав их по знатней­шим городам, как-то: Киевский, Чер­ниговский, Переяславский, Полтав­ский, Гадячский…. По устроении та­ким образом войска Малороссийского, когда в 1516 году Хан Крымский Мелик-Гирей, по союзу его с князем Мо­сковским Василием Ивановичем шел войною на Польшу и Малороссию… на­пали на стан татарский, прошли его на­сквозь, поражая обезумленных татар, и так разбили хана и его войско… и воз­вратились со славою в свою землю» (7).

Отже, уже в 1516 році Гадяч був од­ним з найзнатніших міст України. З лі­тописних джерел відомо, що Гадяцький Красногірський Миколаївський мо­настир засновано 1442 року (4).

Потрібно розібратися ще з одним поняттям, що дійшло до нас з глибини віків – «ГАДЯЦЬКИЙ КЛЮЧ». Цей вираз зустрічається в літописах, але ніде немає пояснення, що він означає по суті. Нині це поняття відноситься лише до козацьких часів і тлумачиться як вій­ськово-територіальний термін. Але чому є лише «Гадяцький ключ», а немає Полтавського, Чернігівського, Київсь­кого, Московського? Очевидно, що цей термін необхідно розуміти наступним чи­ном: Гадяч є ключем до якоїсь надважливої таємниці, до духовних знань, їх витоків, він «відкриває» ці знання. Ниж­че ми наблизимось до розуміння цього поняття.

Є принципово важливі відомості журналіста Івана Наливайка («Зоря Полтавщини»), який тривалий час ви­вчав архівні і рукописні матеріали, що зберігаються у Полтавському і Київсь­кому держархівах. Це дуже відповідаль­на і порядна людина, повідомленням якої можна довіряти. В історично-релі­гійних книгах, які були спалені за роз­порядженням радянської влади в 1947 році як ідеологічно шкідливі, згаду­ється, що під час нашестя на Київську Русь хана Батия Гадяч уцілів, а от Хорол був спалений. Кочівники рухалися по більш відкритих південних просто­рах. Населення втікало на північ, де були ліси і болота, у тому числі і в Гадяч. Автор цього тексту особисто виявив два невеликих укріплення того часу на бо­лотистих заплавах Псла. На протязі три­валого часу, коли Київська Русь була спустошена, місто залишалось живим.

Уважно вчитаємось у «Повість временних лет».  Під час походу на половців 1111 року Володимир Мономах пройшов Лохвицю. «И выступили в поход во второе воскресенье Великого поста, а в пятницу были на Суле. В субботу они достигли Хорола, и тут сани побросали. А в то воскресенье пошли, когда крест целуют. Пришли на Псел».  Був початок березня, і військо князя пересіло із саней у вози. Для цілого війська їх потрібно було багато. Зробити їх могли лише в Гадячі. Тут жили люди, і тут був ліс. З тих давніх часів надовго прижилась у Гадячі назва КОЛІСНИКИ (або хутір Колісницький). І лише приблизно 150 років тому це місце стало називатися Заяром

Французький інженер Боплан, який склав карту України початку 17 ст., у своїй «Книге Большого чертежа» на під­ставі документів і свідчень, які нам не­відомі або не збереглися, згадує про давньоруське городище Гадське, що знаходилось на місці сучасного Гадяча у ІХ-ХІІІ ст. (8). Аналогічні дані про Гадське городище знаходимо у «Трудах Полтавської комісії» (9). Більше того, ці «Труди…» і археологічні дослідження свідчать, що на річці Псел було розта­шовано багато городищ Київської Русі. Це нинішні Кам’яне, Книшівка, Броварки, Гадяч, Рашівка, Лютенька, Савинці. Більше того, у 2013 році я виявив групу древніх оборонних споруд на правому березі р. Псел, зовсім невідому історикам. Виходить, що це східний аналог Посульської оборонної лінії, передо­вий форпост Київської Русі.

Микола Торяник, геолог, краєзнавець, дослідник рідного краю

(продовження читайте у наступному номері)


2014-04-24 Продовження (початок у минулому номері)

А що ж було раніше? Згадаємо, що ГАД, ГАДЕС (АЇД) у Древній Греції – бог підземного царства (3). То може, і під Гадячем існувало інше місто-царство, підземне, і в нього був покровитель ГАДЕС? Це було б дуже логічно, але до чого тут греки і де вони взялися? Жили поруч!!! За 60 кілометрів на південний схід існувало найпівнічніше давньогрецьке місто Гелон (15). Одна з основних доріг, що з’єднувала його з Балтійським морем, проходила через Гадяч. ТО МОЖЕ ЦЕ ОДИН ІЗ ШЛЯХІВ «ІЗ ВАРЯГІВ У ГРЕКИ»? Спочатку грецькі колоністи хотіли заснувати місто на Пслі. Але це їм не вдалося через протидію місцевих жителів, які ховалися в підземеллях і мали сильну общину. Ось звідки підземне царство і ГАДЕС-ГАДИЧ-ГАДЯЧ! 2700 років! Це вік назви? Можливо! Але не самого міста і його герба.

7000 років тому з’явилося найдавніше державне утворення – знаменита Аратта. У період розквіту вона займала території ПОЛТАВСЬКОЇ і ряду інших областей (14).

Підемо далі до витоків. Розглянемо символіку герба. Це ж центральна легенда — міф древніх слов’ян про Перуна-громовержця, який вражає Велеса – бога землі і тварин (3). Яка ж основа виникнення міфу? Найпростішою і явною виглядає наступна: протягом тривалого часу люди спостерігали, як блискавиці вдаряли в землю, і на основі цього явища виник міф. Але ж так було завжди, і хоч люди не розуміли природу блискавиць і грому, але вони спостерігали їх постійно і звикли. Міфи ж присвячувались, як правило, якимось визначним подіям. Що ж могло трапитись? Після довгих роздумів, різних версій і гіпотез залишилась лише одна, найбільш вірогідна і підтверджена фактами.

Приблизно 20 тисяч років тому, під час похолодання, у людей, які населяли територію міста і його околиць, відбувалась якась знаменна подія, свято, можливо, це був день літнього сонцестояння. Увечері біля священного вогню почалися магічні ритуали. Раптом небо яскравою сліпучою смугою розрізав величезний метеорит — болід. Серед ясного зоряного неба почувся грім, потім страшний удар, задрижало все навкруги. Небесний посланець вразив Землю, і це побачили всі за десятки і сотні кілометрів. Грандіозна подія настільки сильно вплинула на свідомість малочисельних людей, що в цьому місці почало концентруватись населення. Було знайдено уламок метеориту, і люди почали поклонятися небесному посланцю. САМЕ ТУТ виник найдавніший і основний протоміф древніх попередників слов’ян про Перуна і Велеса. САМЕ ТУТ закріпились перші поняття про небесні і земні божества, адже були свідки і матеріальні докази. САМЕ ТУТ, на основі цієї події, виник духовний центр групи племен. Пізніше з’явився Пантеон божеств, головними з яких були Перун і Велес. У силу різних причин, у тому числі й похолодання, Пантеон – капище – був підземним. Рельєф і породи сприяли цьому (16). У капищі зберігався уламок метеориту і зображення знаменної події — перший герб Гадяча.

Чи є матеріальні підтвердження цієї версії, де сам метеорит? Підтвердження є! Після довгих пошуків відкрилися дуже дивні відомості про озеро Моховате поблизу Гадяча. У навколишній окрузі про нього ходять найрізноманітніші легенди-перекази (17). Найцікавіші з них наступні:

– колись озеро було таким глибоким, що неможливо було виміряти його глибину;

– з нього починалася річка;

– колись озеро висихало і на його місці був бездонний провал;

– в цьому місці водилась  нечиста сила.

Центральна частина озера має майже круглий вигляд. Дослідження показали, що колись воно було дуже глибоким і тільки пізніше замулилося, заросло мохом, на ньому утворився торф. Поряд є аналогічні, але менші за розмірами западини (16). Як же вони утворилися? Задовільного пояснення немає. Це може бути тільки одне — метеоритні кратери. І головне   – точно під озером існує магнітна аномалія (18, 19). У ГЛИБИНАХ ЛЕЖИТЬ МЕТЕОРИТ ІЗ ВЕЛИКИМ ВМІСТОМ МАГНІТНОГО МАТЕРІАЛУ? У цьому місці часто відбуваються аномальні атмосферні явища, у тому числі й неодноразова поява НЛО, що спостерігав автор цих рядків і сотні гадячан (19). МЕТЕОРИТ МАЄ НЕЗВИЧАЙНІ ВЛАСТИВОСТІ?

МОЖЕ, ЦЕ І Є «ГАДЯЦЬКИЙ КЛЮЧ»? Уламок метеориту постійно зберігався у підземному капищі. Протягом багатьох тисячоліть воно було духовним центром. Це зовсім не означає, що тут існувало велике місто, і приходили тисячі паломників. Навпаки, це місце було закритим, тут бували тільки посвячені жерці високого рангу — дуже обмежене коло осіб, які володіли таємними знаннями, і саме тут, біля метеориту з незвичайними або надзвичайними властивостями, вони черпали духовні сили. Головним жерцем і хранителем священного каменя був ГАДАЧ! Хто ж він такий? Управитель підземного світу, усього, що водиться на землі, управитель гадичів – людей, що тут проживали. Він знав, що відбудеться на Землі в майбутньому (ГАДАВ) завдяки незвичайному метеориту. Він володів ГАДЯЦЬКИМ КЛЮЧЕМ. Ось куди сягає середньовічне поняття. Гадач знав про війни і всі жахи майбутнього, і саме тому до священного каменя не було доступу. Щоб не дати силу злу! Гадач – це не одна людина, це невелика група, каста жерців, за межі якої таємні знання не виходили.

ГАДАЧ! Так це ж назва нашого міста! Ми дійшли до його початку, до самих витоків. Отже, назва, герб-символ і вік Гадяча утворюють одне нерозривне ціле і виникли вони також разом.

ЦІЛКОМ МОЖЛИВО, ЩО ГАДЯЧ БУВ НАЙСТАРІШИМ ДУХОВНИМ ЦЕНТРОМ НЕ ТІЛЬКИ УКРАЇНИ, А Й У ВСЬОГО СЛОВ’ЯНСЬКОГО І ПРОТОСЛОВ’ЯНСЬКОГО СВІТУ,  ВСІЄЇ ЄВРОПИ.

Незважаючи на тисячоліття, війни і катаклізми, що відбувалися на цій території, символи-атрибути – назва і герб Гадяча – дійшли до нас, по суті, незмінними з найдавніших часів. Є всі підстави вважати, що древнє святилище було діючим до періоду Київської Русі і навіть довше. Ось куди приїжджав Київський князь Володимир! До ГАДЯЦЬКОГО КЛЮЧА! Це був злам епох. Володимир вже прийняв християнство і їхав охрестити Русь. Але необхідно було останній раз побачити древню святиню і достойно попрощатися. Дуже вірогідно, що найцінніша світова реліквія – небесний посланець – назавжди залишилась в глибинах нашого міста і чекає НОВОГО ПРОВІСНИКА, який доторкнеться до неї.

Микола Торяник, геолог, краєзнавець, дослідник рідного краю

LIVE OFFLINE
track image
Loading...