Як жити за законом?

Продовжуючи тему, ми звернулися до законів, які регламентують наші права і обов’язки. Пошуки виявилися сумніші, ніж ми передбачали, адже в першу чергу відбувається порушення Основного Закону держави – Конституції України, у якій стаття 13 говорить, що природні надра належать народу. Хіба в Конституції змінена ст.13? Звернувшись до Кодексу житлово-комунальних послуг ст. 7, ми читаємо, що наше право сплачувати за те, що споживаємо, а не за кота в мішку і т.д. Ніяких роз’яснень, пояснень ми не дочекалися у владних кабінетах міста безпосередньо щодо обставин, що склалися не лише у нашому місті, а й у державі в цілому. Як трапилося, що державна мережа газорозподільної системи стала приватною, і спритні ділки, не вклавши в систему жодної копійки, змушують власників приватного сектору сплачувати абонентну плату за власну нерухомість. Як же будувати незрозумілі взаємини власників із «Гадячгазом»? Саме тут і криється відповідь, бо вона потребувала широкого роз’яснення через засоби масової інформації, зібрання громадян, а саме це не входило в плани приватного товариства. 

На наш запит НКРЕКП, в особі члена НКРЕКП О. Кривченка, повідомляє, що функціонування ринку газу створено на основі вільної конкуренції та належного захисту прав споживачів, визначає Закон України «Про ринок природного газу». Насправді ж невідомо якої конкуренції чекати, коли вибір у споживачів без вибору. Стаття Закону говорить, що доступ – це право користування потужністю об’єму газової інфраструктури в обсязі та на умовах, установлених у Договорі про надання послуг транспортування, розподілу, зберігання газу. 

Потужність – це максимально допустиме перетікання обсягу природного газу, виражене в одиницях енергії, що надається споживачу відповідно Договору  про  надання послуг транспортування, розподілу і збереження  газу.

Постачання природного газу – це господарська діяльність що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачеві, на основі  укладеного з ним договору.

Розподіл природного газу – це господарська діяльність на основі ліцензування і пов’язана з переміщенням природного газу з метою доставки до споживача, але не включає ще постачання  газу.

Згідно ст.12 Закону постачання природного газу здійснюється  відповідно Договору, згідно якого постачальник зобов’язується постачати газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому Договором, а споживач зобов’язується оплачувати вартість спожитого газу в розмірі, строках, та порядку, передбачених Договором. За Договором  розподілу газу оператор забезпечує замовнику послуги розподілу газу. Відповідно ст.40 Закону «Про ринок природного газу» розподіл газу здійснюється на основі Договору в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем. Розрахунок споживача за надані послуги здійснюється за Договором розподілу газу. Гл.6 п.8 констатує, що у випадку заборгованості споживач згідно Договору може укласти графік погашення заборгованості. В договорі не обумовлені проблеми обслуговування, тобто постачальники не беруть на себе відповідальність. НЕРЕКП, як державний орган, визнає помилковість деяких положень, а ці помилки дають основу для порушень, зловживань приватними структурами на місцях, що, в свою чергу, є приводом для збурення, протестів і недовіри до рішень державних органів, які й так хиткі. Сьогодні ми заручники олігархату через газову трубу, і якщо вже і пропонують співпрацю, то на умовах прозорості, чіткості, чесності і на основі укладеного Договору. 

Н. Григорович, Н. Сердюк, С.Єпіфанова