У Гадяцькій лікарні новий ортопед-травматолог
«Чергуючи, дізнався про місцеві нічні заклади»…
Лікар ортопед-травматолог майже місяць працює у нашій центральній лікарні. Про вибір та особливості професії, а також про життя Максим Микуленко розповів нам під час короткої зустрічі.
Те, що мій співрозмовник має прекрасне почуття гумору, зрозуміла, чекаючи на нього біля приймального відділення. У телефонній розмові Максим натякнув, що впізнаю його легко, мовляв невисокого зросту, буде з чемоданом у руці. Як виявилось згодом, його зовнішність була зовсім протилежною. Чималого зросту, харизматичний, веселий та добрий, сором’язливо почав розповідати про себе.
Двадцятип’ятирічний лікар народився у селі Вербівка Балакліського району Харківської області. У 2017 році закінчив Харківський національний медичний університет за спеціальністю «Ортопедія і травматологія». Із 26 вересня приступив до роботи на посаді лікаря ортопеда-травматолога у КНП «Гадяцька ЦРЛ».
Про професію
«Версій було багато, рідні з дитинства бачили в мені лікаря, в школі навчався добре, біологію не пропускав, але дуже любив математику і фізику. Душа прагнула пов’язати своє життя з радіоелектронікою, а доля розпорядилася по-своєму. Так я опинився у медичному ВУЗі. Другим фактором обрання професії став сусід, до речі, травматолог. У дитинстві, спостерігаючи за ним, уявляв, що виросту, буду такий, як він, здоровий і ходитиму з чемоданом. Прямо як у воду дивився…»
Чому обрав Гадяч?
«Отримав сертифікат, тож постало питання працевлаштування. Так як вакансій на Харківщині не було, та й медичні реформи оптимізму не додавали, вирішив скористатись Інтернетом, почав шукати, де потрібен лікар моєї спеціалізації. Їхати далеко не хотів. Гадяч підійшов мені найкраще, тому, не вагаючись, вирішив підкорювати. Медичний колектив зустрів мене добре. Як кажуть, поки ще спиці в колеса не ставлять. Адже був потрібен, чекали…»
Що таке якісна медицина і її реформи?
«Це, перш за все, спілкування з пацієнтами, прояв людяності та професіоналізму. Хотілося б, щоб нашу галузь травматології достатньо фінансували, щоб було відповідне обладнання, якого так не вистачає. На мою думку, медична реформа – процес складний, і справа йде досить повільно, час втрачається, все розвалюється на очах, лікарі розбігаються через маленькі зарплати. Є, правда, невеликий запас оптимізму, але наскільки його вистачить, на п’ять чи десять років, поки не знаю».
Про місто і його принади, мрії та плани
«Приїхавши у Гадяч, не маючи тут рідних і навіть знайомих, самотнім себе не відчуваю, місто і люди мені сподобалися. На жаль, перші тижні не вдалося дуже роздивитися, шукав нове помешкання, звикав до нової роботи, графіка, колективу. Зараз вільного часу стало трохи більше, потроху знайомлюся з містом, вважаю, що тут багато цікавого. Особливо запам’яталася прогулянка до річки, саме повернення було для мене незабутнє, адже на гору з моєю вагою було важкувато вийти, але я це зробив. Парк у вас симпатичний, до речі.
На чергуванні вже зрозумів, що є нічні заклади «Скорпіон» і «Меркурій», так як із «Скорпіона» привозили постраждалого з травмою голови, а з «Меркурія» – із травмами кінцівок. Такі заклади вам треба перейменувати на «бійцівські клуби»….
У суботу пішов на центральний ринок, але зрозумів, що треба приходити у неділю. Поки ще звикаю на новому місці. Про мрії і плани краще хай скажуть у Верховній Раді. Поки доводиться тільки чекати і працювати, допомагати людям, використовуючи весь багаж своїх знань на практиці».
Спілкувалася Любов Шкрьоба.
