Життя матері

Наша мама, Наталія Миколаївна Фенько, 22 травня зламала ногу. Швидка медична допомога доправила її до Гадяцької ЦРЛ. Встановили діагноз – перелом тазостегнової кістки зі зміщенням. Маму госпіталізували у хірургічне відділення «на витяжку». Лікар планував зробити операцію 24 травня, але у мами піднявся тиск (до 240) і почало боліти серце.

Терапевт вирішив відкласти операцію, доки нормалізується тиск. Кожного дня вранці і увечері їй «капали» ліки для зниження тиску і підтримки серця. Операцію призначили на 29 травня . Ми запитували у травматолога Єгорова, чи це дуже складна операція, чи він зможе її провести без наслідків, чи краще відвезти маму в Полтаву?

Лікар відповів, що проводив такі операції і мав пацієнтів 70-ти і 80-ти років із такими переломами, і вони одужували, починали ходити, було все нормально.

І ми йому довірили свою матір, про що потім дуже пошкодували. Після операції, яка тривала 3,5 години, маму забрали до реанімації і там 31 травня вона померла.

Лікар-анестезіолог нам пояснив, що їй зробили (спинальну) анестезію на 2 години, але операція затягнулася, і мамі зробили додаткову дозу анестетика, після чого у неї дуже знизився тиск. Ми думаємо, що, можливо, була і зупинка серця, тому, що сорочка на ній була повністю розрізана. Ми не розуміємо, чому так сталося: до операційної повезли нормальну, здорову, жваву жінку, лише нога зламана, а вивезли звідти…

Тепер все життя ми будемо звинувачувати лікарів і себе, що довірили нашим гадяцьким «вандалам», а не у Полтаву. І хочемо попередити інших людей, щоб вони не повторили нашої помилки, яка коштувала життя нашій мамі.

О. Фенько