«Чув дзвін, та не знає, де він»

Редактору газети «Базар Медіа» Товстому О.В.

«Чув дзвін, та не знає, де він» – саме так можна сказати про Миколу Грицана, який в своїй статті «Чому люди стають «гадами?», надрукованій в газеті «Базар Медіа» №49 від 7 грудня 2017, до речі, вже вдруге (перший раз про це писалося в цій же газеті в жовтні 2015 року), оприлюднив недостовірну інформацію відносно придбання житла колишньому начальнику Гадяцького райвідділу внутрішніх справ Пархоменку В.Д. нібито за кошти міського бюджету. Тоді, у жовтні 2015 року, я змовчала, просто не хотіла зв’язуватись з цією, якщо можна так сказати, людиною. На цей раз хочу пояснити, як все було насправді, і роблю це не для Грицана і тих, хто повірив його брехні, а для людей, які завжди мені вірили і продовжують вірити.

Після призначення в 2003 році Пархоменка В.Д. на посаду начальника міліції в Гадяцькому районі постало питання забезпечення його житлом. Розуміючи, що вільних квартир немає, і кошти на це в міському бюджеті теж відсутні, Пархоменко В.Д. вирішив цю проблему самостійно. На спецфонд районної ради з м. Києва надійшли кошти для придбання йому житла. Так як, згідно діючого законодавства, райрада не має повноважень видавати ордери, то ці кошти в сумі 70,0 тис. грн були перераховані міській раді, як цільові, на придбання житла начальнику РВС Пархоменку В.Д. Житло було придбано за вказану суму, не добавляючи з міського бюджету жодної копійки. Це цілком влаштовувало міську раду, тому що згідно Закону «Про міліцію» ми зобов’язані були забезпечити його житлом – виділити квартиру або її придбати. Отже, я думаю, зрозуміло всім, що міська рада і я, як тодішній її голова, не тільки не допустили зловживань у цій справі, а ще й зекономили для міського бюджету певну суму. Згодом Пархоменко В.Д. звернувся до виконкому Гадяцької міської ради із заявою дати дозвіл на приватизацію цього житла. Виконком не відмовив, як не відмовляв жодній людині, яка зверталася з таким питанням, а таких було сотні. Як розпорядився Пархоменко В.Д. своїм житлом в подальшому – мені взагалі не відомо, так як я цим ніколи не цікавилася.

Тож не міряйте, пане Грицан, всіх по собі. Це треба бути таким негідником, як Ви, щоб вибудувати таку схему збагачення, про яку так яскраво описуєте в своїй статті.

І взагалі кожне Ваше слово – це фальш. Ви навіть не понатужились дізнатися про те, що патологоанатом Сорокотяга Є.І. проживає в двохкімнатній квартирі, яку надала йому міська рада в 2013 році. Турбуючись про те, щоб не доводилося, як ви виразились, «возити покійного більше, ніж сам за все життя проїхав». А можливо, Ви про це і знаєте, та, як завжди, маніпулюєте фактами.

Я проживаю і працювала в Гадячі з 1971 року. Мій трудовий стаж становить 44 роки, із яких 34 роки – на керівних посадах. І де б я не працювала, для мене найголовніше було – це люди, яким я намагалася допомогти чим тільки могла, якщо це не суперечило закону або інтересам інших людей. Ви ж, на відміну від мене, за багато років роботи в с. М.Побиванка тільки наживалися і наживаєтесь на своїх односельцях, вважаючи їх за рабів. Я дивуюсь, як вони до цього часу не вигнали Вас із села. А тому вважаю, що Ви не маєте ніякого морального права вирішувати, чи я на заслуженому відпочинку, чи на «вимушеному», як Вам здається.

Тепер про саму нешановану мною газету «Базар Медіа». Звертаюся до засновника, видавця і шеф-редактора пана Товстого О.В. з питанням: «Хто Вам дав право робити з газети пліткарку?» Прикриваючись тим, що редакція не несе відповідальності за достовірність інформації, в гонитві за передплатниками, читачами, а значить грішми, ви розповсюджуєте брехню на всю область, забуваючи про мораль і порядність. Матеріал, який надається до газети, може бути підготовлений і психічно хворою людиною, такі є і серед читачів. Друкувати його, принижуючи гідність інших – не тільки це аморально, а й небезпечно. Ви над цим задумувались? Подумайте.

Т.М. Савченко