«Заходжу до хати – як у тюрму …»

До редакції звернулась Віра Куцева, яка мешкає у будинку за адресою: вул. Героїв Майдану, 15/1. Вона скаржиться на непорозуміння із своїми сусідами:

«Рік тому родина Василенків придбала  половину будинку  за цією адресою. У другій половині живу я. Будинок наш старий – йому вже 119 років.

Усе б нічого, але, переїхавши, вони відразу встановили 2-метровий металевий суцільний паркан і закрили ним мені пів вікна. Заходжу до хати, як у тюрму потрапляю! Я попросила його переробити, адже  згідно норм паркан повинен бути 160 см, але сусід не погоджується. Каже: «А чого ви будете до мене заглядать? Моя приватна власність, що хочу, те й роблю!»

Окрім цього, насадили дерев, які затінили мені весь двір і город. Тепер влітку двері не можна відкрити, від вологості відразу наповзають слимаки.

А ще сусіди постійно щось будують. Нещодавно возили вантажними автомобілями будматеріали. Так у мене від вібрації стіна потріскалась. Кажу сусідам, але вони себе винними не вважають.  

Я й поліцію викликала. Приїхали, заміряли відстань від вантажної машини до  фундаменту мого будинку – усього 20 см. Склали акт. Потім я звернулась до відділу архітектури. Прийшла комісія з міської ради, склали акт, згідно якого я ще й винна залишилась.  Написали, що стіна рушиться через відсутність відмостки і відливу біля мого будинку. Тож і порекомендували мені все це зробити. Але й сусідів паркан визнали таким, що перевищує норми на 40 см і зобов’язали переробити його. Але навіть на зобов’язання комісії сусід не зважає.

Ніхто до них заглядати не збирається. Більше того, я ж до них по-людськи –  Інтернет дозволила проводити по моїй стіні, і кран на воду їхній стоїть у мене у ванній кімнаті, і труба газова по моїх стінах йде. Тому я ще раз прошу його привести паркан у межі норм. У інакшому разі я буду вимушена звертатись до суду».

 «БМ»

Фото використане як ілюстрація.