Спогади ліквідатора
«Шановна редакціє «Базар Медіа»!
Я хотів би поділитись своїми враженнями щодо аварії на Чорнобильській АС. Минуло 30 років, але тяжке горе не забувається. Колись медсестра у лікарні сказала мені: « Хто був у Чорнобилі – в живих уже немає».
Я хочу коротко розповісти, як ми там працювали, усі від Полтавської тампонажної контори цеху №3 с. Качанове Гадяцького району.
Уже 5 травня 1986 року ми, мотористи і машиністи, зі своєю спецтехнікою були в Чорнобилі. Згадую, містечко: не дуже велике, скрізь було багато галасу, багато військових, екстрено евакуйовували жителів. Запам’яталось, що у багатьох на обличчях товсті марлеві пов’язки, люди везли у легкових причепах холодильники і меблі, домашній скарб.
Нарешті нас зібрали посадовці з «Укрнафти», провели інструктаж, і ми вирушили на саму станцію. Пригадую, сумно на душі стало і тривожно, але, як кажуть, хто, як не ми.
Станція за декілька кілометрів від Чорнобиля, покажчик: Прип’ять – наліво, а направо –атомна станція. Отут треба було рухатись із великою швидкістю, ліс був увесь жовтий, як посохлий, видно, перший удар прийняв на себе. Після лісу починалася сама станція, обнесена високим бетонним парканом, за яким виднівся той проклятий енергоблок.
Метрів 300 від проїзної дороги, потім через канал повернули наліво і зупинились на майданчику адміністрації ЧАЕС. Я думаю, що станція за територією не менша Гадяча, велике підприємство, та Бог йому суддя, скільки воно душ забрало.
Через певний час нас зібрали, посадили в обшиті свинцем автобуси, повезли на місце дислокації працівників «Укрнафти» – с. Оране на річці Тетерев.
Із 6 по 8 травня 1986 року ми їздили на станцію, готували техніку. Я так зрозумів – не було цементу або наказу розпочати роботи. Цементний розчин ми почали закачувати під реактор 10 травня. Працювали у дві зміни цілодобово. Військові цементовозами підвозили цемент, із якого ми готували розчин і закачували під реактор.
Якщо взяти наш цех №3, перший цех – Полтава, другий цех – Охтирка, четвертий цех – Прилуки, п’ятий цех – Ромни, то за зміну ми, тампонажники, закачували 1000 тонн.
Це ще не враховуючи Долинську тампонажну, «Газпром» та тампонажку розвідки.
Качали цементний розчин 6 діб…
Хотів би я ще згадати та сказати Царство Небесне вам: Горобець Іван Петрович, Кодатковський Олексій Дмитрович, Лисенко Володимир Андрійович, Лисенко Іван Павлович, Романенко Микола Васильович, Гриценко Микола Гаврилович, Підвербний Володимир Сергійович. Світла вам пам’ять, хлопці.
Петро Петрович Дрючевський, ліквідатор аварії на ЧАЕС у травні 1986 р.
