Моїй підопічній 106 років

6 листопада – День працівника соціальної сфери

Це свято людей, діяльність яких сповнена гуманізму, милосердя і тепла. Сьогодні соціальний працівник – це своєрідна «швидка допомога», адже тут працюють люди, небайдужі до людських проблем, завжди відкриті для спілкування з тими, хто потребує сторонньої допомоги. Праця соціального працівника скромна, але завжди сповнена душевного тепла і зігріта співчуттям та любов’ю до ближнього.

До цього дня ми вирішили написати про жінок, які вже майже 15 років працюють соціальними працівниками. Тож знайомтесь: Надія Погрібняк та Галина Іващенко. У кожної із них по 12 підопічних, щодня обслуговують шість.

Робочий день соціального працівника розпочинається із покупок (попередньо підопічні замовляють, що купувати та що готувати), а скупившись на ринку, розвозять продукти. Потім роблять хатню роботу, варять їсти, перуть. До кожного потрібно знайти індивідуальний підхід. Підопічні – це в середньому 80–90-річні пенсіонери, є і молодші.

Надія Петрівна по професії лаборант, десять років присвятила підприємству «Гадячсир». Зізнається, що робота соціального працівника нелегка, але не жалкує, що обрала саме її.

«Є у мене одна бабуся, якій 106 років, але вона молодець, вранці навіть вмивається холодною водою. Із нею проживає її донька, якій 85 років, вона також уже потребує допомоги. Коли я прихожу до них, бабуся мене може і не бачити, але обов’язково запитає, чи я була. Дивишся на таких людей і просто захоплюєшся ними».

Надія Петрівна говорить, що дуже звикає до людей, яких навідує, а вони, у свою чергу, завжди чекають на соціальних працівників і постійно нахвалюють, що добре, що існує така служба. «Є у мене одна бабуся, і от коли я до неї приходжу, вона все мені говорить: «Яка ж ти, Надю, молода була, коли прийшла вперше до мене». Як приємно чути такі слова, я уже і сама не пам’ятаю, якою була тоді».

Галина Миколаївна говорить, що також звикла до підопічних, і вони вже ніби є членами сім’ї.

«До кожного підопічного ходимо, як мінімум, два рази на тиждень. Частенько буває таке, що дзвонять у вихідний день і просять щось купити чи зробити, звичайно ж, відмовити важко, тож по можливості все намагаємося зробити».

Зараз соціальні працівники їздять на велосипедах, на них же і продукти розвозять, а от взимку тяжче. Кажуть, що ведуть відповідні записи, у яких відмічають, коли, що і у кого робили, а підопічний потім ставить свій підпис. Загалом, розповідають, що пенсіонери дуже економлять на усьому, особливо відколи розпочався опалювальний сезон. Відразу оплачують комунальні послуги, а потім купують усе інше. Найчастіше вистачає лише  на хліб, молоко та ліки.

Зізнаються працівниці, що підопічні охоче дають поради, бо досвіду хоч відбавляй, і від них завжди виходять із гарним настроєм. Зараз у нашому місті соціальних працівників працює близько десяти, є і один чоловік, якому частенько доводиться виконувати саме чоловічу роботу: то хвіртку відремонтувати, то цвях забити.

Редакція тижневика приєднується до привітань на адресу працівників соціальної сфери та бажає всім невичерпної життєвої енергії. Нехай добро, зроблене вами, повертається до вас сторицею!

Оксана Руденко