МАТЮШЕНКО СКАЗАВ: «НЕ ДАМ!!!»

Генеральна Асамблея ООН 10 грудня 1948 року прийняла і проголосила Загальну декларацію прав людини. Це така собі Біблія із 30-ти заповідей (статей), яку повинна вивчити, як таблицю множення, кожна свідома людина світу і знати, якими правами та свободами повинна бути забезпечена з боку держави, громадянином якої вона являється.

Також, виходячи з преамбули Основного Закону України, наша держава і президент – гарант дбає про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклується про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагне розвивати і зміцнювати демократичні, соціальні та правові основи суспільства, усвідомлює відповідальність перед Богом, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями . Для забезпечення існування такого високого рівня розвитку суспільства вся відповідальність перед президентом покладається на органи виконавчої влади – Кабмін, де, на даний час, працює міністром аграрної політики наш земляк Тарас Кутовий, обласні і районні держадміністрації. Пана  Матюшенка теж всі добре знають – такий собі месія місцевого пошибу, який крім дезорганізації, перевищення повноважень та бездіяльності в наше злиденне життя нічого не вніс.

Усі вище згадані пани в своїх словесних переборах задурманюють людям голови, обіцяють відродження України в усіх сферах і напрямках, а насправді блокують розвиток суспільства для задоволення власних потреб. Між ними та народом утворилася прірва, яку не можливо перескочити. Народ стоїть на колінах перед  своїми слугами і просить дати можливість побудувати міст через ту прірву, але має відповідь: «НЕ ДАМО!»

Держава маніпулює громадянами, стримує правову освіту, зомбує народ, випробовує на витримку, іноді відволікає культурними заходами, виборчою кампанією, штучними скандалами. Зневажання і нехтування правами людини призвели до страху і нужди, гніву і непокори. Права українців не охороняються силою закону і людина змушена думати про останній засіб про повстання проти тиранії і гноблення. Звертаються мешканці в різні інстанції Гадяцького району, Полтавської області, України: «Дайте нам право на гідне життя», а  їм відповідають «Не дамо!». Щоб мати права і свободи в Україні треба дати ХАБАРА. Без хабара людина навіть народитися не зможе. Тим, кому це вдалося зробити, йде у світ або розумним і бідним, або безсовісним і багатим, і тоді виникає «братерство», в якому існують безправність і вельможність. Одні кінці з кінцями не зведуть, а інші вважають себе великими (Матюшенко О.В. в поезії) , бісують з жиру, примушують жити по «стадним законам». Якщо у когось виникнуть інші переконання політичного чи соціального походження, вельможі негайно штучно створять механізм розправи. Не треба далеко ходити до представників державних органів виконавчої влади та судочинства, де зовсім не розуміють, що рушійною силою розвитку суспільства є права і свободи кожної людини, а зверніться на рівні місцевого самоврядування зі своїми поглядами та життєвими проблемами і почуєте відповідь: не має, не можна, не треба, а якщо не згідні, то звертайтеся в суд (правило Матюшенка). Не кожен може відшкодувати судові витрати та отримати «безоплатну» правову допомогу, бо рівень життя нижче середнього достатку.

Щоб життя не здавалося пересічним громадянам зовсім сумним, можновладці дали їм право на свободу слова (ознаки демократії) зі статусом постійного відповідача на позови в судовому порядку. Рішення суду зобов’язує відповідача публічно оголошувати брехню, та ще й відшкодувати за те кошти. Головним позивачем в районі виступає О.Матюшенко. Не може змиритися він з посяганням на його «величність». Час нагадати йому, що великим є тільки народ і не гідно плювати йому в душу, відмовляти в законних правах і говорити «Не дам!» Така доля спіткала громадян Мостового Ф.Т. та Крюкову Г.М., які проживають по вул. Жовтнева, 42 у селі Рашівка, Гадяцького району. Куди тільки не зверталися вони, протягом більше 2-х років, з проханням допомогти вирішити питання про виділення в натурі (на місцевості), в межах Рашівської сільської ради, належної їм, згідно зі ст.81 Земельного Кодексу України , земельної частки (паю), про що свідчать наступні документи:

1. Заяви Мостового та Крюкової до Рашівської сільської ради (голова Омельченко В.О.) від 25 березня 2014року. Заяви зареєстровані не були і відповідь не надходила заявникам.

2. Протокол Рашівської с/р 29 сесії шостого скликання від 19.05.2014р.

3. Відповідь на звернення до Урядової «гарячої лінії» за № МО-3198881/208.04.2015

4. Довідка Ручківської с/ради за №02-20/110 від 21.05.2014р.

5.Відповідь на звернення до Урядової «гарячої лінії» за № МО-3198881/208.04.2015р.

6. Заява до прокурора Гадяцького району від 17.06.2015р.

7.Відповідь прокурора Гадяцького району Сагайдачного І. за №85/38-15 від 17.06.15

8.Відповідь  голови Рашівської с/р Омельченка В.І. за №02-17/250 від 24.06.15р.

9.Довідка видана заступником начальники відділу Держземагенства у Гадяцькому районі Даниленко І.В. за № 31-1608-0.3-1340/2-15 від 26.06.2015р.

10.Депутатське звернення народного депутата України Капліна С.М. за №106/1301 від 10.08.2015р.

11.Відповідь Омельченка за №106/1301 від 10.08.2015р.

12. Заяви до Рашівської сільської ради (голова Омельченко В.О.) за № 85/88-15 від 17.06.2015р.

13. Заяви до Рашівської сільської ради (голова Омельченко В.О.) від 18.11.2015р.

14. Заяви до Рашівської сільської ради (голова Омельченко В.О.) від 18.12.2015р.

15.Відповідь Матюшенка Мостовому  УН-01-87/312 від 27.08.2015р.

16. Відповідь в.о. начальника відділу Держгеокадастру у Гадяцькому районі Сергієнком К.М. за №15-1608-04-1705/2-15 від 27.08.2015р.

17. Заяви до Рашівської сільської ради (голова Омельченко В.О.) від 08.01.2016р.

18.Заяви до Рашівської сільської ради (голова Омельченко В.О.) від 29.01.2016р.

19.Відповідь Омельченка В.І. за №192/01-23 від 29.01.2016р.

20. Депутатське звернення народного депутата України Капліна С.М. до Омельченка В.І. за №109/2822 від 06.06.2016р. Відповіді не надходило.

21. Двічі зверталися до народного депутата Верховної ради України – Кутового Т. Відповідь не надав.

Ось таку купу документів зібрав Мостовий Ф.Т., а відповідь одна – «НЕ ДАМО!» Складається враження про небажання усіх відповідальних органів самоврядування і установ Гадяцького району розібратися з проблемою Мостового та Крюкової :формальні відписки, недостовірна інформація, посилання на законодавчі акти, а конкретних дій для забезпечення прав і законних інтересів громадян України в сфері земельних відносин за роки митарства цих людей не спостерігаємо. З метою розслідування даної ситуації, 7 червня 2016року звернулися до голови Рашівської сільської ради, відповідно до ЗУ «Про звернення громадян» та «Доступ до публічної інформації», в присутності землевпорядника Рашівської с/р Залозної Н.В., про надання повної інформації, занесеної до Державного реєстру, про території земельних ділянок, віднесених до Рашівської с/ради, в роздрукованому вигляді із схемою розподілу ділянок. Отримали дуже обмежену інформацію, яка не розкриває, а навпаки приховує достовірну інформацію розподілу землі. Звернулися до Гадяцького відділу Держгеокадастру. Відіслали заявників в ЦНАП.         

Скориставшись електронною Публічною кадастровою картою, та своїми персональними даними, заявники вилучили відомості про всі земельні ділянки віднесені до Рашівської с/ради. Вивчаючи відомості з Державного реєстру про землю, виявлено наступне:

1. Наявність вільних ділянок за межами населеного пункту (Рашівка);

2. Землями запасу нелегально користуються приватні підприємці.

3. Приватизовані земельні ділянки для ведення товарного с\г виробництва в період із травня 2014року досягають 10 га. на одну особу. Мабуть, не обійшлося без хабарів.

4. За період 2014-2015роки майже 1050 га. ріллі дозволено оформити в оренду ТОВ «Стандарт – Агро», реєстраційна справа якої знаходиться в Гадяцькій державній адміністрації, і шляхом збору пайовиків по всій Полтавській області ( Кременчук, Полтава, Нові Санжари, Карлівка, Лохвиця та Сєверодонецьк) у один день, по місцю проживання пайовиків, оформлені акти на право власності земельної ділянки та акти на право оренди землі. Це є факт монополії великого аграрного підприємства, що суперечить державній політиці розвитку малого та середнього бізнесу. Чому фірма ТОВ «Стандарт-Агро» рейдерським способом заволоділа такими площами , грабує народ і від цього багатіє? Можливо, в цьому факті прояв корупції. Той, хто дозволяє, має вигоду.

5. Майже 660 га. земель Рашівської с/ради відноситься до державної власності (розпорядник РДА), яку віддано в оренду іншим фірмам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва протягом 35 років.

Побажаємо Мостовому Ф.Т., здоров’я дожити до тих часів.

Згідно зі ст.4,5 Земельного Кодексу, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, забезпечення рівності права власності на землю і гарантій прав на землю. Але керівники державних і місцевих органів влади, в тому числі голова РДА Матюшенко О.В. та голова Рашівської сільської ради Омельченко В.І., своєю діяльністю не забезпечили виконання Конституції та Законів України – залишили селян, які проживають в селі Рашівка, обдуреними, приниженими і без земельних паїв. Такі люди, як Мостовий Ф.Т. та його дружина не дають хабарів, поважають закон і борються за соціальну справедливість. Яким чином держава може нарощувати свій економічний і політичний потенціал, коли існують такі факти зловживань, розколу суспільства? У статті наведений приклад Рашівської с/ради, а що коїться в масштабах Гадяцького району? За всю Україну краще не говорити.

Відповісти за знущання над селом та землею повинні законотворці Верховної ради з 2012 року, в тому числі і Тарас Кутовий, коли вносили зміни до законів про передачу комунальних земель сільськогосподарського призначення у державну власність і тим самим реалізували корупційні схеми її розподілу під гаслом «Спасіння села». За ними несуть відповідальність всі гілки виконавчої влади державного та місцевого самоврядування. Знову в цю ланку потрапляє Тарас Кутовий, бо працює він на даний час міністром аграрної політики і продовжує захищати олігархічний склад. Вершиною його успіху буде повне знищення села. Не буде людей – не буде і проблем. Найбільше дорікань випадає на долю О.Матюшенка, але подітися йому нікуди – треба прислужувати верхам, бо в противному разі, піде з мітлою. Тому й плює в народ, гоном жене в об’єднані громади.Чи є Бог на світі, якщо український народ терпить такі випробування? Не так давно їх заганяли в колгоспи, потім примусили їх зруйнувати, тепер примушують об’єднуватися в громади, де не залишилося вільної землі та інших переваг. Суцільні революції. Аналогічним прикладом відношення влади до людей є ситуація, коли майже три роки просять мешканці міста Гадяч дати дозвіл на законне використання земельних ділянок державної власності під огородництво. Оскільки відділ Держгеокадастру у Гадяцькому районі надає недостовірну інформацію щодо земельної ділянки в ч. 7ст.118 Земельного Кодексу України, то заявники отримують негативні відповіді Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за №2566/6-16 , №4404/2-16, №32-16-7777.6-5012/2-16 від 30.06.2016р. на триразове клопотання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельних ділянок площею 2,5га. і 3,48 га., для ведення городництва на території Біленченківської с/р через уповноважену особу.

У даному випадку земельні ділянки 29 чоловік є основним засобом підтримки матеріального стану їх сімей. Ці прості люди протягом 20 років обробляють клаптики землі, по 0,05га. в кожного, для прожиття своїх сімей. Мешкають вони в крихітних маєтках, площею 0,04 га землі,на околиці міста Гадяча, поряд з земельними ділянками для огородництва, якими хочуть користуватися на законних правах і будуть застосовувати всі способи відстоювання своїх інтересів. Треба погодитися, що більше 2-х років боротися за право отримати ділянку землі – це зовсім не по-людськи і не по закону, але Микола Троценко лише заспокоює їх, та підштовхує на порушення Земельного Кодексу України (самозахват). І знову лунає «НЕ ДАМО!»  

Просять люди роботу, гідну заробітну плату, безкоштовне медичне обслуговування, ефективну освіту (не тільки для обдарованих) житло, чесного судочинства, а Матюшенко каже: «Не дам!» Просять люди в райдержадміністрації право доступу до публічної інформації, право на звернення, а їм кажуть: «не дамо, не звертайтеся – все одно нічого не доб’єтеся». Пенсіонери просять пільги на проїзд, а їм кажуть «не дамо». Селяни просять гідну цінову політику на реалізацію молока, а отримують – «Не дамо». Люди просять миру – і знову – «НЕ ДАМО!» Прикладами можна втомити читача. Досить чути «НЕ ДАМ!». Люди готові йти з вилами на своїх кривдників, і ще деякий час дадуть їм подумати про долю народу, але не довго. Вже ніхто не боїться Матюшенка Олексія та його бандитів, які продадуть матір рідну за копійку. Не хоче йти по доброму з посади, винесуть люди на руках – велика йому честь. Незабаром закінчиться час вельмишановних самозванців. Настане торжество розуму й справедливості. Для цього необхідно, як мінімум, прокинутися і навчити прийдешніх говорити «ДАМО».

Людмила Голуб