Чи потрібен музей у Книшівці?
Высокие чины местной полиции нагло врут
Якось довелось мені побувати на західній Україні і не один день. Здавалось би, ми і вони – одна країна, одна мова, однакові свята… Але різниця між нами помітна. Звичайно, вони відрізняються від нас у кращий бік. Це і вражаюча ввічливість при спілкуванні як між простолюдом, так і посадовими особами, або в сфері обслуговування, і порядок на вулицях і на узбіччі доріг. Вражає також знання свого родоводу. Там люди знають своє родове дерево до десятого коліна, а то й далі, мають родові герби і цим надзвичайно тішаться. Більш розвинута музейна справа.
На перший погляд виникає питання: для чого все це? Мабуть, вони не на словах а на ділі виконують життям доведене правило: хто не знає свого минулого – той не має майбутнього. Виявляється, це твердження також глибоко і переконливо обґрунтоване наукою, підкріплене очевидними життєвими прикладами. При спілкуванні з однією поважною і шанованою там людиною (крім основної роботи, він є дослідником нащадків графа Ванчалуха) я почув його прізвище. Мені воно виявилось знайомим. Я сказав, що таке прізвище має священик в нашому селі. Він засміявся і відповів: «Я його знаю, це мій родич». Тепер-то я зрозумів, чому наш священик Роман Височанський запропонував відновити музей у селі Книшівка, і навіть більше того, запропонував хоч і скромну, але все ж допомогу. То може, й правда було б добре, адже село в нас давнє, є багато чого цікавого, є і матеріалів чимало, і експонатів теж. Та воно все в різних місцях у різних людей, і показати його гостям села чи й самим вивчати практично неможливо. Тим більше музей у нас був і досить пристойний. То чи не підтримати пропозицію отця Романа? Підходящих приміщень у нас, як ніде, вистачає, будувати не треба, працівники культури є, є навіть ентузіасти цієї справи. Опалення такого приміщення бажане, але не обов’язкове. Затрати мінімальні, а ефект у підйомі культури села не забариться.
В. Терещенко
В.Терещенко мабуть не знає, що і приміщення в с. Книшівка вже виділено під музей, проведено його ремонт силами працівників, які перебувають на громадських роботах ,а також вже зібрана частина музейних експонатів. От тільки ентузіастів, які б бажали допомогти не тільки на словах а і на ділі чомусь не має. Тому запрошую закріпити написане на папері конкретними діями.
Дійсно,рівень культури,в тому числі духовність на Західній Україні досить висока.А натяки на якісь релігійні течії безглуді.Хіба православний батюшка відправить службу по покійнику.якщо не купити у нього гроб,хрест і т.і.Тому православя, унія або магометанство це для розбрату.Основне,яка ти людина,мова і релігія вторинні речі.
Було б добре якби про такі наміри , як відновлення музею повідомлялось не тільки автору статті, а всій громаді. Так краще виявити прихильників будь яких ідей, а значить і помічників, спонсорів, виконавців, які б допомогли втілити в життя цю ідею.