Мертві бджоли не гудуть

Ще при здоров’ї та в доброму гуморі мешкають у Гадяцькому районі люди, які пам’ятають створення потужної державної науково-виробничої бази бджільництва, що об’єднувала в собі філію Національного наукового центру «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича», спеціалізовану школу пасічників, воско-вощинний завод та дослідні сільськогосподарські угіддя в селі Вирішальне, площею 500 га.

Саме природно-кліматичні умови та кормова база нашого краю сприяли створенню такого комплексу в сфері бджільництва, що є  важливою складовою економіки держави.

Величезна армія науковців, фахівців і не фахових робітників Гадяччини працювала в закладах, на підприємствах та в господарствах бджільництва. Частина з них, за результатами власних досягнень, стала відомою в районі та Україні.  Завдяки такому потенціалу Україна стала однією із провідних держав світу, яка має розвинуте бджільництво, що забезпечує запилення сільськогосподарських культур, виробництво меду, воску, прополісу, квіткового пилку, маточного молока, трутневого гомогенату (праця кандидата с/г наук Гречки Г.М.), бджолиної отрути та ін. для потреб населення, харчової, медичної, хімічної та інших галузей.

Але за останні часи радянської влади, а потім і в період становлення нашої незалежної країни в результаті стихійної, непродуманої політики уряду, невдалого реформування галузей народного господарства,  бездіяльності органів місцевого самоврядування бджільництво в цілому та зокрема в Гадяцькому районі стало втрачати свої високі позиції.

Прокотилася хвиля скорочень. Деякі працівники з причини низької оплати праці звільнилися самостійно, деякі втратили віру в розвиток високої науки – стомилися боротися з «вітряними мельницями» і перейшли на іншу роботу. За відсутності фінансування та грамотного керівництва розпочалося розкрадання майна інституту, занепад господарства.

Так, декілька років тому сільськогосподарські угіддя у селі Вирішальне, що були науково-дослідницькою кормовою базою для розвитку бджільництва, стали нерентабельними і були передані в управління підприємству іншого сільськогосподарського призначення. Воско-вощинний завод, колись прославлений на всю Україну, за копійки був розпроданий приватним підприємцям для власних потреб.

Не знайшлося в державі гідного керівництва та коштів для фінансування однорічної школи пасічників – Гадяцького аграрного училища. Директором була призначена особа, яка посадові інтереси поєднала із власними. Вона постійно проживає в місті Полтава і там же відкриває факультети умовно прийнятих на навчання студентів. Гадяцький навчальний заклад відпочиває, а тим часом зменшується потенціал фахівців-виробників меду.

Занепаду зазнав і найбільший в Україні науковий центр – Гадяцька філія «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича». Коштів для ремонту 2-поверхового адміністративно-наукового корпусу немає. Із аналогічної причини не обігріваються приміщення в зимовий період, руйнується тепличний комплекс. Установлені ННЦ тарифи на здачу в оренду вільних приміщень (60 грн/м²) не приваблює жодних підприємців.

Залишилося працювати в декількох кімнатах корпусу дуже мало співробітників із мізерними зарплатами, але вони великодушні і віддані своїй фаховій справі, справжні патріоти і захисники своєї сфери діяльності і здобутків. За свої кошти вони відряджаються до Києва в ННЦ, закуповують технологічне обладнання, тобто якось виживають. 

Про існуючу ситуацію добре проінформовані в Міністерстві аграрної політики України. Але поки що ніяких позитивних дій з боку міністерства не було для збереження та відновлення інституту та його науково-дослідної бази. У межах міської території, на площі п’яти гектарів, розміщені приміщення утримання пасіки, де реалізовуються технології збереження бджолиних сімей, приміщення племінного господарства, знаходиться яблуневий сад (генетичний матеріал рослин-медоносів). Але для відповідного утримання господарства на цій території не вистачає коштів. Тому була спроба високопосадовців виділення земельних ділянок під забудову учасникам АТО. Дякувати працівникам інституту, які зуміли довести нераціональність упровадження такого заходу і доцільність збереження бази. У тому числі вони довели, що одним із досягнень галузі бджільництва є  проведення заходів щодо реабілітації воїнів та постраждалих в АТО з використанням апіфітокомпозицій та бджолиних біомодулів.

Більшість громади Гадяцького району не поділяє позицію держави подальшого знищення   науково-виробничої бази бджільництва. Навпаки, вважає невідкладно посприяти відродженню галузі шляхом удосконалення державної підтримки щодо здійснення наукового забезпечення галузі, розвитку промислових пасік та виробництва якісної продукції, у т.ч. на експорт. Це і виділення державних дотацій для утримання пасік, виділення коштів Гадяцькій філії ННЦ для придбання сучасного обладнання, фінансування заходів із підвищення рівня ефективності використання бджолозапилення і підвищення врожайності сільськогосподарських рослин. Необхідно законодавчо закріпити методику розрахунку орендної плати за бджолозапилення. Результат не забариться – підвищиться урожайність сільськогосподарських культур, збільшиться обсяг виробництва меду по нових промислових технологіях, крім меду – додаткових продуктів бджільництва. Ці продукти є сировиною для створення лікувально-профілактичних харчових препаратів, і широке впровадження їх у практику охорони здоров’я матиме позитивний вплив на здоров’я населення.

Отже, потрібно не згубити, а відродити науковий центр «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича» у Гадяцькому районі з базовим племінним господарством (так званий «Точок»), науково-дослідними посівними територіями в селі Вирішальне.

Необхідно відновити  навчальну базу Гадяцької школи пасічників, фінансування якої повинно забезпечуватися державою, а не з міського бюджету.

На базі  Гадяцької філії ННЦ «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича» впровадити технології  по переробці воску.

Велика надія покладається на Міністерство аграрної політики України на чолі з міністром Тарасом Кутовим, де гідно оцінять перевагу галузі, затвердять Програму розвитку галузі бджільництва в Україні на 2016-2020 роки. Це буде крок для збереження і примноження досягнень цієї сфери, у т.ч. і в Гадяцькому районі. Також дуже важливим є призначення  директора ННЦ «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича» після проведення конкурсу на заміщення посади в травні 2016 року. Ця особа  повинна бути не тільки науковцем, а й організатором і не абияким господарником.

Отже, настав час реальної відбудови галузі бджільництва, це вимога небайдужого народу України. Досить грабувати та принижувати бджільництво – гордість нашої країни. Треба гідно тримати вітчизняну марку на світовому рівні. Подумаємо разом про майбутнє покоління.  

Українці повинні ввійти в історію розвитку бджільництва великими творцями, усвідомлюючи, яку величезну роль у нашому житті відведено малесенькій комасі з величавою назвою БДЖОЛА.

Нехай вона вічно гуде біля дбайливих своїх господарів, і це буде найвищою подякою людині і сенсом усього життя на Землі.      

Людмила Голуб