Усім героям присвячується

День Гідності та Свободив Україні відзначається 21 листопада

21 листопада 2013 року уряд нашої держави зупинив підготовку до підписання Угоди про асоціацію Україна – ЄС. Пізно ввечері на Майдані Незалежності в Києві почали збиратися люди, не згодні з таким урядовим рішенням. Цей протест розвинувся в революцію, названу Євромайданом. Та цей термін передавав її сутність лише до ночі з 30 листопада на 1 грудня, коли за наказом режиму спеціальний підрозділ «Беркут» учинив розгін Майдану. Із того часу це була вже Революція Гідності – боротьба за людську та національну гідність громадян України.

Шукаючи Європу, ми знайшли Україну. Наша країна зробила вагомий крок на шляху утвердження себе як території гідності та свободи.

І ми всі, українці, після тих подій стали іншими. Увесь світ побачив, що ми народ, який має гідність. Побачив гідність в очах жінок, які відправляли своїх чоловіків на Майдан і плакали, бо відпускати було страшно, а не відпускати ще страшніше. Бо як же ж потім поважати чоловіка, який спить вдома тоді, коли інші воюють за свободу? Побачив гідність в очах матерів. В очах людей, що, не дивлячись на холод і блоковане метро, несли продукти та медикаменти на Майдан та у шпиталі. Гідність журналістів на Майдані. Гідність кримських мусульман, які пропонували християнам Українського Патріархату правити служби в своїх мечетях та разом із ними молилися за Україну. Гідність у священиків, які повернули віру в те, що церква може бути з народом. Гідність в очах тих зовсім юних хлопців і навіть дівчат, які безстрашно йшли на барикади Майдану, без бронежилетів, у пластикових касках, прикриті самими тільки дерев’яними щитами. Не шкодували не лише здоров’я, а навіть життя, стаючи до лав Небесної Сотні. За те, щоб гідність була першою з чеснот українців і політиків також, Україна вже заплатила надзвичайно високу ціну. І продовжує платити до сьогодні, коли на цілісність нашої держави зазіхає іноземний агресор.

Тож і нині ми бачимо сповнених гідності чоловіків і навіть жінок, які зі зброєю в руках стали на її захист. Ми бачимо волонтерів, серед яких велика кількість і наших земляків-гадячан, які завдяки титанічним зусиллям відродили українську армію, якої вже майже не було. Ми бачимо робітників заводів та інших підприємств, які цілодобово ремонтують і створюють нове озброєння. Ми бачимо учених, медиків, артистів, які теж захищають свій народ. Бачимо ще маленьких, але сповнених гідності дітей, які, як можуть (своїми добрими листами, малюнками, а подекуди і зекономленими власними грошовими коштами), допомагають армії.

Тож із нагоди цього свята будемо вшановувати і волонтерів та воїнів АТО. Як живих, так і полеглих за цілісність і незалежність України, серед яких і шестеро наших земляків. Хотілося б, аби ця цифра не збільшилась.

Відзначаючи це свято, пам’ятаймо про заплачену за нього ціну. Плекаймо нашу гідність свободу та єдність!

Вільний дух народу не спинити.

Бий, катуй, мордуй – ми будем жити!

Відвернуться браття в лихий час,

Тільки небо, тільки Бог за нас.

«Базар Медіа в Україні»