«Бандероль» над Полтавщиною: звідки взялася ця зброя та чому її важко збити
Останніми тижнями слово «Бандероль» дедалі частіше з’являється у повідомленнях про повітряні загрози для Полтавщини. “Полтавська хвиля” дізналась у експерта, чим цей боєприпас відрізняється від крилатих ракет і наскільки він небезпечний для людей та чому росіяни почали частіше його використовувати.
Що таке «Бандероль»
За словами Валерія Романенка, «Бандероль» можна назвати максимально здешевленим варіантом крилатої ракети.
«Це відносно новий російський боєприпас. Загалом щось подібне до крилатої ракети, але її дешевий, дуже здешевлений варіант. Відповідно, всі його характеристики гірші, ніж у повноцінних крилатих ракет. Але завдяки примітивності та простоті цей боєприпас можна виробляти у значній кількості», — пояснює експерт.
Довжина «Бандеролі» становить близько п’яти метрів, діаметр корпусу — приблизно 30 сантиметрів, а розмах крил — близько 2,2 метра.
Крейсерська швидкість оцінюється у 520–560 км/год, максимальна — приблизно 620–650 км/год. Заявлена дальність може сягати до 500 кілометрів. На практиці реальні параметри польоту залежать, зокрема, від способу запуску.
Романенко пояснює, що спочатку для «Бандеролі» насамперед передбачали повітряний старт. Одним із її носіїв є великий російський безпілотник «Оріон». Розробником самої ракети українська розвідка називала підсанкційну російську групу «Кронштадт», яка також займається «Оріонами».
«З «Оріона» запускається одна ракета. Також росіяни випробовували використання з гелікоптерів Мі-28 — там може бути дві ракети», — зазначає Валерій Романенко.
Водночас упродовж розвитку системи росіяни експериментували й з іншими способами запуску. Це важливо, адже можливість використовувати різні платформи робить зброю гнучкішою й дозволяє росіянам не залучати для кожного пуску дорогі стратегічні бомбардувальники.
Понад 100 кілограмів бойової частини
Х-101, «Калібр» або крилаті ракети комплексу «Іскандер» можуть нести бойові частини масою у кілька сотень кілограмів. У «Бандеролі» вона значно менша.
За оприлюдненими даними, S8000 оснащена осколково-фугасною бойовою частиною ОФБЧ-150 масою близько 114,3 кг, із яких приблизно 49,5 кг припадає безпосередньо на вибухову речовину.
«Уявіть собі боєприпас із бойовою частиною понад сто кілограмів, який потрапляє в будівлю. Однією «Бандероллю» цілий будинок, можливо, не завалиш, але кілька квартир вона може знищити. Автозаправну станцію — може. Будь-який стаціонарний об’єкт, куди прилітає така бойова частина, може бути серйозно пошкоджений. Оцим вона і небезпечна», — говорить Романенко.
Наслідки удару по Миргородщині 9 вересня це фактично підтвердили, що навіть влучання між приватними домоволодіннями призвело до травмування людей та пошкодження житла, господарчих споруд і машин.
Запрограмували координати — і ракета летить сама
«Бандероль» не належить до боєприпасів, якими оператор керує у режимі реального часу аж до моменту удару. Валерій Романенко пояснює: перед стартом у систему закладають маршрут та координати цілі.
«Вона летить по координатах. Тобто оператор після запуску не сидить і не наводить її на якийсь окремий об’єкт. У неї вводять програму, координати — і вона автономно летить до цілі», — говорить авіаексперт.
Для навігації можуть використовуватися сигнали глобальних супутникових систем. Водночас у конструкції є й автономні елементи навігації. Фахівець із військових радіотехнологій Сергій Бескрестнов, відомий як «Флеш», раніше зазначав, що «Бандероль» залежить від супутникової навігації і може бути вразливою до засобів радіоелектронної боротьби, однак має автономну систему навігації.
Це означає, що РЕБ є одним із засобів протидії, але не гарантує автоматичного знешкодження ракети.
Китайський двигун і електроніка з усього світу
Одна з найбільш показових деталей «Бандеролі» — її начинка. Складна на вигляд зброя значною мірою побудована не на якихось унікальних російських технологіях, а на доступних комерційних компонентах.
У ракеті ідентифікували китайський турбореактивний двигун Swiwin SW800Pro, який початково створювали для авіамоделювання. Також дослідники виявили японські акумулятори, південнокорейські сервоприводи, російську завадозахищену антену «Комета-М8» та майже два десятки мікрочіпів американського, китайського, швейцарського, японського і південнокорейського походження.
Тому «Бандероль» став своєрідним конструктором війни де російський корпус і система, китайський двигун, електроніка з кількох країн — усе це збирається в засіб, який потім летить на українські міста.
Ставка не на одну ракету, а на їхню кількість
Окупанти намагаються не просто отримати ще один тип ракети, а вивести його на серійне виробництво. Валерій Романенко говорить про потенціал випуску приблизно півтори тисячі таких боєприпасів за значних темпів виробництва.
Навіть 120 одиниць на місяць — це близько 1440 ракет за рік, якщо підприємство зможе стабільно підтримувати такий темп. Тобто загроза полягає вже не лише у властивостях однієї «Бандеролі». Загроза — у можливості запускати їх регулярно і разом з «Шахедами», реактивними безпілотниками, балістичними та звичайними крилатими ракетами.
Чому дешеву ракету не так просто збити
На перший погляд може здатися, що зі швидкістю меншою, ніж у багатьох класичних крилатих ракет, «Бандероль» має бути нескладною ціллю для української ППО. Але головна проблема — не лише в тому, чи можна її збити, а й чим саме це робити.
«У нас немає необмеженого резерву зенітних чи авіаційних ракет. Ми не можемо витрачати повноцінні дорогі ракети на кожну «Бандероль». Це можна робити лише у крайньому випадку», — зазначив Валерій Романенко.
Саме тому масове застосування дешевших реактивних засобів може використовуватися не тільки заради безпосереднього удару по конкретному об’єкту, а й для перевантаження та виснаження протиповітряної оборони.
За словами Романенка, одним із варіантів протидії може бути зенітна артилерія, але вона має очевидне обмеження — дальність.
«Зенітна артилерія може нормально працювати по таких цілях, але лише якщо вона безпосередньо є в районі прольоту. Вона не перекриває величезну територію. Це кілька кілометрів довкола позиції», — пояснює експерт.
Саме тому неможливо просто розставити гармати так, щоб вони фізично перекрили всю територію країни.
Чим «Бандероль» відрізняється від «Шахеда»
Обидва засоби можуть використовуватися за схожою логікою — для удару по координатах на великій відстані та перевантаження української ППО, але між ними є принципова різниця.
Звичайні «Шахеди» використовують поршневі двигуни й рухаються відносно повільно. «Бандероль» оснащена реактивним двигуном і здатна летіти зі швидкістю понад 500 км/год. При цьому за потужністю вона не перетворилася на аналог Х-101. Її можна умовно розмістити між дешевим ударним дроном і повноцінною крилатою ракетою.
Але фраза «дешева ракета» не повинна створювати хибного враження, ніби йдеться про незначну загрозу, бо дешевою вона є насамперед для того, хто її виробляє, а не для того, в чий будинок вона прилітає.
