Чи є державний підхід у нашої влади?
Згідно даних НБУ «Інфляційний звіт. Березень 2015 року» тарифи ЖКХ для населення виросли в 2014 році на опалення – на 46%, на гарячу воду – на 48%, на газ – на 62%, на електроенергію – на 11%.
Із першого квітня 2015 року, враховуючи те, що Україна сьогодні знаходиться в економічній кризі і тяжкій фінансовій скруті завдяки тотальному пограбуванню країни попереднім урядом Януковича і фактичному стані війни з Росією, сьогоднішній Уряд Яценюка в погодженні з Президентом Порошенком ввели нове підвищення тарифів для населення на газ в 2,83 рази (хоча це справжня брехня, бо реальний зріст цін на газ – у 7 разів), на опалення – на 67%, на гарячу воду – на 67%, на електроенергію – на 69%.
Крім того, заплановано наступний ріст тарифів в 2016 році: на газ – на 74%, на опалення – на 92%, на гарячу воду – на 92%, на електроенергію – на 56%.
Які ж заходи вводить уряд для того, щоб полегшувати громадянам країни переносити ці труднощі?
На підставі Закону України № 2163-ХІІ від 04.03.1992 року «Про приватизацію майна України» та Закону України № 2173–ХІІ від 06.03.1992 року значно збільшились виплати дивідендів громадянам України. Так, наприклад, згідно декларацій отримали дивіденди в 2014 році О.Богомолець – 67328 грн, А.Яценюк – 11,4 тис. грн, С.Тігіпко – 239,5 млн грн, М.Добкін – 10,037 млн грн, дружина Добкіна – 11,3 млн грн, Гройсман – 11,4 тис. грн, Ю.Бойко – 32556 грн, П.Порошенко – 13,5 млн грн, Н.Королевська – 67,0 тис. грн, А.Хомутинник – 117,6 млн грн.
Крім того, за 2014 рік збільшились доходи окремих громадян України. Так, наприклад, Президент України задекларував в 2014 році в сім разів більші доходи, ніж у 2013 році, які становлять 368,9 млн грн, прем’єр-міністр Яценюк отримав у 2014 році 1,147 млн грн доходів. Із команди уряду отримали доходи: віце-прем’єр Вощевський – 17,2 млн грн, міністр екології Шевченко – 3,1 млн грн, голова МВС Аваков – 1,8 млн грн, голова Мінохорони здоровя Квіташвілі – 1,8 млн грн, віце-прем’єр Зубко – 1,05 млн грн, міністр юстиції Петренко – 1,5 млн грн, Голова Верховної Ради Гройсман – 6640 грн. Один із депутатів від партії БПП Ярослав Дубовик – 1,148 млн грн.
А ось голова Нацбанку Гонтарєва отримала прибутку в 2014 році 26,2 млн грн. Це стільки, скільки усі разом взяті міністри-мільйонери. Хоча при цьому, після смерті Небесної сотні, через рефінансування із Національного банку, напевно ж, не без відома керівництва країни, через комерційні банки в офшорні зони були виведені 17,6 млрд доларів. Причому за період з 1.01.2014 року по 1.01.2015 року Національний банк (керівник та ж Гонтарєва) перерахував приватним банкам 121,8 млрд грн, тим банкам, які зареєстровані в офшорах, і навіть банкам з російським «походженням». Засновані командою Януковича або його родичами банки після революції, замість того, щоб бути конфіскованими для виплати того, що Янукович награбував у держави, вони отримали від Центробанку гроші в сумі 19 млрд 230 млн грн. 222 млрд грн пішли на рефінансування. Унаслідок усіх цих дій гривня здешевіла в 2 рази, і як наслідок, населення України прийшлось обкладати у 2-7 разів збільшеними тарифами. У нормальних європейських країнах принаймні хоча б голова Нацбанку був би посаджений за грати, його майно конфісковане, а прем’єр-міністр подав би у відставку. В Україні ні голова СБУ Наливайченко, ні міністр МВС Аваков, ні новий генпрокурор Шокін навіть не ставили питання про притягнення кого-небудь до кримінальної відповідальності.
Вагомий внесок у зубожіння народу вклав і колишній генпрокурор Ярема, через злочинну безвідповідальність якого і ненадання доказової бази більшість заблокованих рахунків із банди Януковича були у Європі розморожені. Через відсутність арешту майна і навіть непред’явлення підозри майно Януковича, Пшонки, Ставицького, Захарченка було переоформлене на других осіб або ж вивезене за кордон.
Виникає питання: невже в українського народу, який з давніх-давен відомий своєю кмітливістю, почуттям справедливості, розумом, така, м’яко кажучи, нераціональна еліта? Чи можливо, її стремління і розум трансформувалися в зворотному напрямку?
А як же простим українцям виживати в таких умовах? Я на своєму прикладі розповім, які міри я приймала і що з цього вийшло. Я, окрилена турботою держави про своїх громадян, при передачі державного майна в народні руки через Закон України «Про приватизацію державного майна» отримала 11 приватизаційних майнових сертифікатів –ваучерів і задоволена, що маю такий шматок державного майна, вклала згідно Угоди три ваучери в підприємство «Разноекспорт-Траст» і стала, облизуючись, чекати дивідендів. Пройшло 2 роки, 4 роки. Я пишу. Мені відповідають, що поки що немає прибутків. Через 10 років відповіли, що мені нараховано по моєму майновому сертифікату 19 грн 96 коп. за 10 років, і якщо я їх отримаю, то стосунки між нами припиняються. Я, звичайно ж, відмовилася, подала позов у Київський Печерський суд на посадових осіб ДТ «Разноекспорт-Траст». Згідно з повідомленням нібито була заведена кримінальна справа щодо їх шахрайських дій, потім усе затихло. Печерський суд у позові мені відмовив, Апеляційний суд також, а Верховний Суд України навіть образився на мене: «Яке ви маєте право подавати позов, коли відмовляєтесь отримувати нараховані вам дивіденди?» – і виніс постанову не на мою користь – відмовив мені.
Відчуваєте підхід держави до громадян? Нам із чоловіком зі сукупним трудовим стажем 92 роки нарахували по 1 грн 99 коп. дивідендів за рік, а іншому – 239,5 млн грн. Дійсно, чиновники, які так палко піклуються про соціальний захист громадян і на всіх парах стрімко прагнуть до Європи, але не з народом, а зі своїми капіталами, маєтками, нащадками.
Таким чином, із трьох майнових сертифікатів замість дивідендів я отримала дулю, два сертифікати невістка десь продала на ринку, а шість залишилось лежати у мене, які навіть не можна використати по призначенню, бо дуже цупкий папір.
Що ж тепер робити, як бути тепер простим українцям з черговим і не останнім підвищенням цін і тарифів? Я проживаю в 4-квартирному приватному будинку без центральної каналізації і опалення, склад сім’ї: 2 пенсіонери – діти війни (спочатку ще проживали з нами 3 сини, 2 невістки і 4 внуки). Житлова площа квартири – 74,7 кв. м. Я зробила розрахунки по своїй квартирі лише по споживанню газу:
Витрати газу у холодну пору року:
січень 2014 року – 389 куб. м;
лютий 2014 року – 273 куб. м;
березень 2014 року – 300 куб. м;
жовтень 2014 року – 210 куб. м;
листопад 2014 року – 294 куб м;
грудень 2014 року – 323 куб. м;
спожито газу за 2014 рік всього – 1874 куб. м;
в тому числі зверх 200куб.м – 589 куб. м;
заплачено по старих цінах всього 1340 грн : 12 = 112 грн на місяць.
Оплата по нових цінах зверх 200куб.м – 589 х 7,18 = 4229 грн;
до 200 куб. м – 1285 х 3,60 = 4626 грн;
разом – 8855 грн : 12 = 738 грн на місяць;
збільшилась оплата на 7515 грн : 12 = 626 грн на місяць.
Коефіцієнт збільшення тарифу – 8859 : 1340 = 6,6 рази.
Який же вихід із цієї ситуації, що стосується не тільки мене, а й мільйонів інших громадян і навіть не тільки пенсіонерів.
Непотрібно великого розуму, щоб зрозуміти, що, по-перше, заплативши цю суму, я на цю суму не куплю ніяких товарів. І помножте це на мільйони громадян. Ніхто ніяких товарів, окрім їжі, не буде купувати. А купівельна спроможність – це двигун розвитку виробництва, торгівлі і підприємництва. Не буде купівельної спроможності – ступор, банкрутство держави.
По-друге, припустимо, що ми платитимемо. Як довго проіснує ця напівголодна нація?
І по-третє, що найбільш ймовірно, що думаю і я, і, напевно ж, більшість населення: невже ви думаєте, що ми такі дурні, що будемо платити та ще й невідомо кому і якому олігарху? Чим нам подихати, хай хтось подихає інший.
Який же все таки розумний вихід із цієї ситуації, не доводячи до революційного, руйнівного шляху? По-перше, зобов’язати державу, яка своїми діями наплодила олігархів, щоб вона примусила цих олігархів сьогодні виплатити всім громадянам України збитки за невиплату дивідендів за минулий період, а ми б ці кошти повернули державі чи олігархам за комунальні послуги. Другий крок – на мій погляд, необхідно «розкуркулити» олігархів, а точніше по справедливості ввести мене і мільйони подібних мені громадян акціонерами в усі підприємства олігархів і багатіїв. Державний цінний документ – ваучер, як частинка державного майна, повинен працювати на людей, руками яких створювалось це майно, а не на олігархів, які з допомогою наших президентів розграбували це майно. Іншого мирного виходу не існує.
Світлана Гейко, м. Гадяч
