Хабар: узяти чи не взяти, дати чи не дати?

Усім треба давати

«Не помажеш – не поїдеш» – на жаль, ця суто слов’янська приказка і завела нас у трійку найкорумпованіших країн світу. Де взялася ця згубна звичка «вирішувати проблему» по-своєму і як її викорінити – це питання зараз на піку актуальності. Про нього говорять усі – від пересічних українців до керівних урядовців. Та, на жаль, ліва рука не знає, що робить права. І водночас чешучи язиком, «давати на лапу» ніхто не відмовляється.

Цей паразит настільки увійшов у наше з вами життя, що ми навіть по-різному називаємо спробу дати хабара – і «ліваком», і «відкатом», і «могоричем» чи підкупом… Від життя, що обросло корупцією, утомилася і гадячанка Ірина (ім’я змінено), яка прийшла до редакції з наболілим. Саме її історія й наштовхнула нас підняти цю тему.

«Сталося так, що мій син потрапив у лікарню з тяжким переломом. Я ніколи не думала, що ми, українці,  настільки застряли у корупційній багнюці. Де не поткнися – і всюди давай. У лікарні санітарка не підійде без шоколадки, рентген не зроблять без додаткової плати. Усім треба давати.

До лікаря треба обов’язково йти з «джентльменським набором»… Медсестра не вколе обезболюючого без десятки, «швидку» не дадуть, поки не заплатиш водію «сотку», водій не буде виносить хворого з машини, бо це не входить у його обов’язки… Просто жах. Медсестри ображаються, що даєш шоколадки, а не гроші, санітарки — що медсестрам більше дають, ніж їм, і тому не хочуть підносити судно.

Треба було відлучитися додому – тикнула в карман, щоб слідкували за ним. Якщо ж ні — то ніхто за ніч і в палату не зайде.

Ми перевелися в Полтавську травматологію. Там простіше. Говорять: «Вам доведеться заплатити на потреби лікарні». Сюди ж входять і вартість операції ,і відрахування на лікарню. Усе це оплачується, і навіть дають чек. У Полтаві ж діють і санкції для медсестер: якщо не зробила процедуру (забула абощо) – штрафують. Чого не можна і в нас так зробить?

Пішла колись до гінеколога, даю півсотні, а медсестра каже: «Ви в своєму розумі?» Я тоді думаю, чи такий чесний лікар попався, а вона вслід додає: «Цього ж  мало».

Зараз на всіх телеканалах лунає:  «Боже, допоможи Україні». А Бог до чого?! Як ми самі такі! Що ж ми в Нього допомоги просимо, якщо ми собі допомогти не можемо? Просто вже немає сил. Мені Україна нагадує фільм «Свадьба в Малиновке» — «Власть поменялась»…» 

Ми запитали гадячан та жителів району, коли і в яких розмірах вони давали хабара?

(Опитування анонімне)

«Заплатила за гуртожиток для сина 2 тис. доларів. Це було на першому курсі. Тільки ж тоді долар був по 8. Це було 16000 грн. Якщо поділити на 5 років навчання, то, звичайно ж, вигідно. Зате знаю, що син у теплі й добрі і не скитається по квартирах».

«За місце на державній службі три роки тому заплатила 10 тис. доларів. Досі тут працюю».

«Як не до свого лікаря ходжу, то тикаю в карман купюру, щоб прийняли».

«Відкупив зятя від мобілізації — дав 10 тисяч гривень».

«Недавно кума оформляла «липовий» лікарняний – 100 гривень за день».

«Прийшов у райвійськкомат з військовим квитком, заздалегідь поклав мiж 3 i 4 сторінками 12000 грн».

«Як на прийом ходжу до лікаря, то 50 гривень кладу».

«Коли народжувала донька, то давала гроші і лікарю, і медсестрам, аби все було благополучно».

«Остання взятка, яку давав, була ДАІшникам. Перевищив швидкість, вони й зупинили. Думав, відбудуся сотнею. Коли ні. Кажуть: «Ти що, парніша, долар росте!» І сміються».

«Двічі на рік проліковуюся, бо «на групі». То щоразу «несу сумку» завідуючому відділенням. Ну я не вважаю це за взятку. Просто віддячую за те, що нормально ставляться».

«Колись напередодні новорічних свят стояв на автостанції в Харкові. Запалив цигарку. Не звернув уваги, що перед носом висить наклейка «Не курити в громадських місцях». Підійшли два мєнти. Тикнули на неї пальцем. Пішли складати протокол. Тикнув їм сотню. Вони закрутили носом. Кажуть: «Ти хочеш Новий рік у Харкові зустрічать?» Дав ще 100 грн. Вони відпустили. Коли сів у автобус, побачив, що машина ДАІ, а вони взагалі не мали права мене штрафувати. Хоча, хто б мене слухав у чужому місті?»

«Платив викладачу за екзамен 250 гривень. Але в мене було таке враження, що йому страшніше було брати гроші, ніж мені давати».

«Колись було мені таке. Ходила до лікаря. Довго ходила. Зразу гроші давала, тоді вже почала сумки тягать – продукти, консервацію. Думала, весь погріб витягаю. А тоді довелося й останнього кроля віддати. Принесла доктору прямо у двір. Він хвіртку відкрив, я поставила мішок із кролем і пішла».

«Відкрив категорію на водіння  за 5 тис. Не без допомоги працівників ДАІ». 

***

Ось так. Ми вже звикли, що простіше якось матеріально віддячити і бути спокійним, що все «на мазі», аніж робити щось самому, витрачати час, сили і нерви.

Подумайте, протягом усього життя ми зіштовхуємося з проблемами. І як ми вирішуємо їх? Що робимо, коли стикаємося з байдужістю лікарів? Як чинимо, коли наша дитина не добрала «всього 10 балів» і тепер не зможе навчатися у вищому навчальному закладі?

То як вирішувати цю проблему, запитаєте ви? Звичайно, викорінювати! Але, на жаль, це все неможливо зробити так швидко, як часто у своїх програмах заявляють політики. Спокуса хабарництва сидить у нашій підсвідомості настільки глибоко, що пройдуть десятиліття, доки ця пагубна звичка буде знищена. Колись хтось розумний сказав: «Усе, що ми можемо змінити – це лише наше майбутнє, тому минуле треба залишити у спокої».

Багато хто може заперечити, мовляв, ось я не даю хабарів, але від мене їх вимагають. Так, на жаль, уже сформувалась так би мовити ціла система – корупційний режим. І безліч людей через це страждає. Та коли людина стикається з прогнилою системою, у неї завжди є вибір. Хтось (а точніше близько 85% населення України) вибирає життя за правилами, які диктує їм система. І лише дехто насмілюється піти проти неї.

А що, якби в «меншості» було не 15, а 30, 35, 45, 49 відсотків? Що, якби кожен із нас, перш ніж дати хабар, подумав про те, що тим самим він годує цю ж таки систему? Хабарництво просто перестане існувати, як тільки не стане тих, хто дає «подарунки»! Можливо, тоді лікарі лікуватимуть на совість? Можливо, тоді органи прокуратури і судова система нарешті стануть тим місцем, де справді панує справедливість? Може, варто нарешті спробувати боротися із системою, а не годувати її і проклинати, сидячи біля телевізора?

Нещодавно у рамках  соціологічного опитування  85% українців чесно відповіли на це питання і зізналися, що вихід із подібних ситуацій вони знаходять у хабарництві. Причому для 50% з них хабарі стали нормою життя.

Олена Савченко