«Схвачено й заплачено» або недоброякісне сусідство

У позаминулому номері тижневика був надрукований лист-скарга від мешканців п’ятиповерхівки по вул. Тельмана, 74-а. Гадячан не влаштовує те, що до їхнього будинку хочуть «присусідити» магазин.

– Прямо до стіни збираються добудувати! Нам перекривають прохід, – жаліються мешканці.

Неподалік від будинку стоїть жовтий продуктовий ларьок.

Місце розташування його – зручне та вигідне, оскільки поруч перехрестя, що веде до об’їзних доріг (по вул. Тельмана і далі через цегельний завод на вул. 10-річчя Конституції). А отже тут часто можна побачити далекобійників, заїжджають сюди попити кави й прості гадячани. Це вже не кажучи про те, що за покупками ходять жителі прилеглих (і не тільки) мікрорайонів, а це Старі Черемушки, Цегельний, Новобудови…

Усе б нічого, хай би стояв магазинчик, якби тільки до ладу. Та скарг на роботу кіоску вистачало: і шум під вікнами від галасливих покупців, і неприбране сміття, і постійні походеньки до туалету в прибудинковий підвал чи й під стіни… Але ці всі побутові проблеми вирішувалися поки що на рівні розмов (бувало й на підвищених тонах) між мешканцями п’ятиповерхівки та господарями ларька. Аж поки не накипіла ще одна суперечка – та набагато серйозніша.

Власники магазину (Ревегуки ) надумали розширятися – побудувати двоповерховий магазин. За словами Олега Миколайовича, на першому поверсі планується продовольчий відділ, на другому – господарський. Та от приміщення буде щільно прилягати до стіни будинку, зайнявши прохід, яким десятки років ходили мешканці будинку. Спочатку говорили, що й підвал перейде в комерційну власність, але підприємець це заперечує. Як аргумент – документація проекту.

Мешканці будинку не ймуть віри в те, що до житлового будинку можна добудувати магазин.

– Тут же все схвачено й заплачено. А людей не питали, – скаржаться.

Тож гадячани, обходивши всі інстанції: побувавши і в міській раді, і в прокуратурі, вирішили зібрати сходку. Запрошували власників, міського голову та представників відділу архітектури, але з усіх з’явився лише Олег Ревегук.

– Наш будинок стоїть 34 роки. А не дай Боже при будівництві стіна сяде чи тріщина піде? – запитують підприємця стурбовані мешканці.

– Та як! Тут же все архітектор перевіряв. Дав дозвіл, а значить усе буде нормально, – відповідає Олег Миколайович.

Магазин планують будувати за такими розмірами: довжина 9,10 м, ширина, як будинок — 11,5 м.

– Це ж буде просто добудова. Не велика споруда, а курятник, – виправдується перед мешканцями власник магазину.

Та людей найбільше обурює те, що ніхто не прислухається до їхніх вимог.

– Перш ніж щось робити, треба було з нами поговорити. Ви подумали за свій карман, але не про людей! – не стихають емоції мешканців будинку.

Дехто, опустивши руки, розуміє, що проект готовий, а отже їхні нарікання вже безсилі.

Інші навпаки не відступають – кричать, що не пустять творити безчинство. Одна жінка стишено підходить до Олега Ревегука і говорить: «Цього б усього не було, якби ви людей опитали перед підготовкою документів». Але підприємець говорить, що все зроблено. І дістає з папки аркуш паперу з підписами. Одна з жінок уголос читає, що написано:

«Ми,  жителі будинку по вул. Тельмана, 74-а, не заперечуємо проти добудови до будинку двоповерхового магазину промислових та продовольчих товарів».  Ці рядки надруковані на комп’ютері, під ними – прізвища та підписи людей. У руках підприємця не оригінал, а копія.  

Одна з мешканок будинку впізнає свій почерк, але говорить, що тоді, коли вона ставила підпис, заява мала інший вигляд – усе було писано від руки.

– Це щось нове,такого не було. Про добудову мова не йшла. Мені Тетяна (Ревегук) говорила, що на місці ларька буде магазин. Я й дала добро, — пояснює жінка.

Оглянувши заяву, мешканці вибухають новими скаргами, мовляв, і тут піддурили.

– Ви подивіться на ці прізвища. Одні померли, ті вже давно не живуть, ті  продали квартиру…  –  не стихає люд.

Олег Ревегук говорить, що підписи збирали ще у 2008 році, тоді, коли виник задум. Але дивно, що у підозрілій заяві дата не вказана. А отже, чи можна вважати цей документ дійсним? І для кого він готувався, хто його перевіряв? Питання вискакують одне за одним. Щось таки темна ця справа.

– Ми недавно дізналися, що буде так. А вони не побажали навіть із людьми побалакати. У наш під’їзд не приходили. Зате там підпис дитини, якій у 2008 році 15 років було. Який міг бути підпис? – продовжують.

Сходка не дала результатів. У суботу біля будинку вже почалися будівельні роботи.

 – Нічого. Бували випадки, що й назад котловани закопували, – говорять ті, хто ще вірить у справедливість вирішення цієї справи.

Чи дійсно правомірно ведеться будівництво, чи законно видані дозволи на проектування – відповіді на ці питання спробуємо дати вже у наступному номері тижневика.

Олена Савченко