Які вони – «золоті гори» нафтовиків?

… «Роба», каска, рукавиці – усе це довелося одягнути мені спозарання в один із робочих буднів. І побувати там, де, як кажуть, «гроші лопатами гребуть».

– Буває, спитають, де працюєш, я ж і кажу – на буровій. А вони мені: «А! Так там же гроші лопатами гребуть!» Ага! «Погребіть» і в дощ, і коли вітер дме, і коли 30 градусів морозу, – говорить один із тих, кого пафосно називають нафтовиками.

Насправді за цією, здавалося б, найбільш оплачуваною професією в районі криється титанічна робота. Спецівки, рукавиці, безсонні ночі і гуркіт бурової вишки – ось і вся «романтика» робочих буднів тих, хто забезпечує країну енергоресурсами.

Щоранку біля РІТСу (саме так за давньою звичкою називають один із пунктів збору Гадяцької групи свердловин) збираються люди. Звідти – хто куди, бо обслуговує організація 5 свердловин.  Тож, одні – на Миргородщину, у Попівку чи Комишню, інші – у Красну Луку, ще хтось – на Куличихинське родовище, що між Великими Будищами і Ціпками. От на останній, а саме свердловині №100, мені й провели посвяту в роботу бурової станції. Хоча, звичайно, гучно сказано «посвяту», бо, як на мене, зрозуміти той складний механізм не всім під силу.

…На території, яка охоплює близько 2 гектарів, тягнеться в небо бурова вишка. На самісінькому вершечку звивається прапор України. Запитую, хто постаравcя?

– То робота помічника бурильника. Лише вони навчені і мають допуск до найбільших висот, – розповідає майстер Юрій Литвиненко.

Патріотизму на буровій вистачає: у синьо-жовтий розфарбована водонапірна вежа, такий же стяг красується на одному з вагончиків.

– Ми забурилися 21 липня. На цьому ж місці робота вестиметься близько року. До того було чистісіньке поле, – продовжує співрозмовник.

За спиною у нас Тимофіївський промисел. Звідти ведуться замовлення на видобуток, там же вибирають і місце для бурової станції.

Від майстра дізнаюся про те, що бурову обслуговує 4 вахти, працюють позмінно.

– Добурили до глибини 1850 метрів. Зараз промиваємо свердловину, – розповідає Юрій Дмитрович.

На запитання «У кого із працівників найважча робота?» майстер, не задумуючись, відповідає:

– Повірте, у всіх важка.

Усі, хто заступив на зміну, уже в роботі.  Віктор Ляшик, бурильник із 20-річним досвідом, уже біля бурового станка слідкує за приладами – очей не відведе. Електромонтер Михайло Титаренко перевіряє системи, помічник бурильника Олександр Діброва вже піднявся на 30-метрову висоту.  Це на них тримається весь бурильний механізм, що ні на мить не зупиняється.

Та, звичайно ж, без керівника не обійтися. Начальник бурової  Олексій Сіренко – один із найдосвідченіших працівників. За плечима 30 років роботи.

– Закінчив Полтавський технікум (до речі, тоді він був загальнорадянським). Працював у Миргородській експедиції, на Сахаліні, Уренгої. Цей шлях пройдений  до армії. А після служби – роки роботи в Полтавському відділенні бурових робіт, – розповідає.

Він спільно з бригадою передає досвід і молодшим спеціалістам – геологу Олександру Киричку та механіку Юрію Литвиненку.

Не обходиться обслуговування бурової і без жіночої роботи. Людмила Дорошенко працює лаборантом, а кухар Юлія Цеван годує бригаду смачненьким.  

Усім цим людям доводиться відриватися від домашнього затишку і перебиратися у роздоле поле, де спальний вагончик замість кімнати для відпочинку, де невеличка столова замість просторої кухні, де рутинні дні тяжкої роботи, яку навряд чи хто дійсно оцінить. Хіба що позаочі позаздрять «золотим горам» нафтовиків.

Тож, шановні працівники нафтогазової галузі, ми, представники  редакції «Базар Медіа в Україні», на власні очі пересвідчилися, яка нелегка ваша робота, але ж ой як потрібна!  Нехай це знає кожен і віддасть дань вашій невтомній праці хоча б раз на рік – у цей святковий день.

Знайте, це саме вам ми завдячуємо теплом у наших оселях, від вас залежить стабільна робота всієї вітчизняної промисловості, енергетична безпека країни. Тож дякуємо всім працівникам галузі за відданість своїй професії і звитяжну працю.

Сердечно вітаємо зі святом і висловлюємо глибоку подяку ветеранам галузі, які створювали могутній паливно-енергетичний комплекс країни.

Щиро бажаємо усім вам і вашим родинам міцного здоров’я, щастя, достатку, благополуччя, а трудовим колективам – надійного партнерства, нових професійних успіхів і фахових досягнень!

Олена Козаченко

Працівники Гадяцької групи свердловин кажуть, що без Сергія Паньківа в їхній організації – ну ніяк! Він – провідний інженер-технолог. А поки керівник Віталій Семенюк у відпустці, Сергій Іванович ще й виконуючий обов’язки. Це на перший погляд його робота здається кабінетною, а насправді за ним закріплені всі 5 свердловин, за кожною з яких треба здійснювати відповідний контроль.