«У моєї дитини ентеровірусна інфекція. Що робити?»
Мабуть, кожна мама була в такій ситуації. Турботливі та люблячі батьки, які буквально «здувають пилинки» зі свого малюка, не можуть зрозуміти, звідки взялася ця «зараза». На тлі повного благополуччя дитина відмовляється від їжі, у неї з’являються слабкість, швидка стомлюваність, сонливість, підвищується температура тіла. Стан малюка з кожною годиною погіршується, з’являються нові симптоми, які викликають ще більше занепокоєння.
Нещодавно у районі почастішали випадки захворювання дітей. Симптоми одні й ті ж. Тому, щоб допомогти батькам у боротьбі із недугою, за роз’ясненням ми звернулися до лікаря-педіатра дитячого та інфекційного відділення Антоніни Клочан.
Розкажіть, що ж це за хвороба така, яку бояться усі батьки?
Дійсно, ентеровірусна інфекція – це інфекційне захворювання, що викликається кишковими вірусами, патології при якій можуть вражати головний мозок, шлунок, кишечник, серце, печінку та інші органи. Тому, щоб уникнути небезпечних для дитячого організму наслідків, необхідне своєчасне і правильне лікування.
А що служить причиною захворювання і які є шляхи зараження?
Джерелом зараження може бути не тільки людина, але й навколишнє середовище. Заразитися можна як від хворої людини, так і від вірусоносія. Вірусоносій – людина, у кишечнику якого мешкають ентеровіруси, які, зважаючи на стійкий імунітет, не спровокували розвиток захворювання. Після хвороби людина протягом 5 місяців є вірусоносієм і поширює збудника в навколишнє середовище разом із фекаліями.
У навколишньому середовищі ентеровіруси можуть жити в землі, воді (водойми, річки, моря) і на продуктах харчування. На відміну від впливу дезінфікуючих засобів, до яких ентеровіруси стійкі, при термічній обробці збудник захворювання гине.
Дитина може заразитися повітряно-крапельним шляхом, тобто при кашлі або чханні хворої людини або вірусоносія, а також фекально-оральним шляхом: при порушенні правил особистої гігієни, користуванні чужими іграшками, купанні в річці, вживанні некип’яченої водопровідної води.
Із якими симптомами найчастіше звертаються батьки?
Перше, що насторожує, – це підвищення температури тіла до 39-40. Наступне – це шкірний висип специфічного характеру: згущення на долонях, стопах, сідницях та навколо рота. Жодна інфекція більше не дає таку клініку. Через деякий час з’являється папульозний сип, як при вітрянці, ранки можуть бути згруповані та одиничні. Така ж ситуація спостерігається і в ротовій порожнині: на зіві дрібні язви, які згруповуються.
Ось симптоми, при яких мама повинна насторожитись: в’ялість, сонливість, відмова від їжі, тривала висока температура, у малих дітей монотонний плач, блювота. Якщо ви помітили схожу симптоматику у своєї дитини, відразу звертайтеся до лікаря, тому що хвороба викликає тяжкі ускладнення, найстрашнішим із яких є ураження головного мозку.
То як все-таки лікувати ентеровірусну інфекцію у дітей? І чи можливе лікування вдома?
Найчастіше ентеровірусною інфекцією хворіють діти у віці 2-7 років. Як такого специфічного лікування інфекції не існує. При легкому перебігові захворювання дитина може отримувати необхідне лікування, перебуваючи вдома. При тяжкому перебігу захворювання, коли уражається серцево-судинна система, головний мозок та інші життєво важливі органи, лікування ентеровірусної інфекції у дітей проходить в умовах стаціонару під наглядом інфекціоністів.
Лікування ентеровірусної інфекції у дітей спрямоване на знищення збудника та усунення симптомів захворювання. При підвищенні температури тіла приймають дитячий «Нурофен», або «Панадол». Обов’язковою є противірусна терапія – будь-які препарати на основі інтерферону. Необхідно повністю ізолювати дитину від інших членів сім’ї, щоб запобігти зараженню.
Лікування ентеровірусної інфекції у дитини передбачає активне ведення боротьби із зневодненням, яке може розвинутися протягом доби. Відновити водно-електролітний баланс допоможуть спеціальні розчини, наприклад, «Регідрон», «Ораліт», «Хумана електроліт» та ін. При відсутності спеціальних лікарських препаратів для профілактики зневоднення можна використовувати чорний чай із додаванням цукру.
При появі везикул (дрібні пухирці, як при вітрянці) присушувати «Фукорцином». Якщо висипи дрібні, то чіпати не потрібно – можна обробляти «Феністилом» або «Псило бальзамом», це зніме свербіж. Допускається прийом протиалергенних препаратів на ніч («Зодак», «Едем»).
Період підвищеної температури триває від 3 до 5 днів, а висип – 5-7 днів і зникає, за собою не залишає пігментації, лущення шкіри, на відміну від скарлатини.
Важливо! Якщо у малюка присутні симптоми зневоднення організму, висока температура тримається кілька днів і не знижується з допомогою лікарських засобів, госпіталізація обов’язкова! У такій ситуації рахунок йде на години, тому лікування вдома може призвести до жахливих наслідків, у тому числі й до летального результату.
Симптоми цієї інфекції дуже схожі на симптоматику, що спостерігається при скарлатині. Як розрізнити ці дві такі схожі хвороби?
Дійсно, симптоматика схожа, але є деякі відмінності. Скарлатина завжди супроводжується гнійною ангіною, на мигдаликах з’являються гнійні пробки. Висипка дрібна, схожа на ентеровірусну, але вона тримається 1-2 дні і відразу сходить. Не така яскрава, більше згрупована у області складок (під руками, у паху). Висипка не має свербежу, на відміну від ентеровірусу. Специфічною ознакою хвороби є «малиновий язик», чого немає при інфекції. На 10 день перебігу хвороби починається лущення шкіри, при ентеровірусній інфекції цього немає.
Наостанок розкажіть, як можна уникнути зараження інфекцією?
Основними способами профілактики ентеровірусної інфекції залишаються: часте миття рук, кип’ятіння води перед уживанням, уникнення місць масового скупчення людей у період епідемії захворювання, а також підвищення імунного захисту організму. Специфічної профілактики проти ентеровірусної інфекції в нашій країні немає. А от у європейських країнах для профілактики ентеровірусної інфекції вже давно і успішно застосовують вакцини, що містять найбільш поширені види збудника.
Також я б порадила на час спалаху інфекції, а це з червня по жовтень, не відвідувати дитячі садки, уникати місць скупчення дітей. Фрукти та овочі після миття обов’язково обливати кип’ятком.
Спілкувалася Оксана Кириченко
