Усе міняється, крім критеріїв справедливості!
Україна вже другий десяток років йде в Європу, в світ демократії і правопорядку. А ми, щоб прискорити даний процес: вимагати від держави демократичних і економічних свобод, екологічних і культурно-просвітницьких програм, люстрації держслужбовців, інше – як завжди воюємо, в основному, за зміну влади та минуле.
Влада ж міняється, міняються символи, руйнуємо пам’ятники – і все. А де програми, яка ж це Європа?
Розбили, розтрощили в Гадячі пам’ятник Леніну, без обговорення, та так і покинули напризволяще, хоч і обіцяли т.н. опозиційні, тепер провладні сили, благоустроїти своїми коштами даний участок.
Скоро наступлять Пасхальні дні, а руйнування перед Свято-Успенським собором як було, так і є. То чому ми при цьому дивуємося, що у наших дітей немає нічого святого?
Хто за це відповість і чи відповість?
О. Омельченко
