Інфекційні хвороби сільськогосподарських тварин
На сьогодні інфекційні хвороби набули поширення в природі і становлять серйозну загрозу для всього живого на Землі, як для сільськогосподарських домашніх тварин, так і для дикої фауни. Найяскравішим прикладом є епізоотична ситуація у світі щодо африканської чуми свиней, яка набула неконтрольованого поширення на території України, пташиного грипу та вузликового дерматиту великої рогатої худоби. Необхідно зазначити, що заходи з ліквідації цих хвороб вимагають знищення усіх хворих, підозрілих у захворюванні та сприйнятливих тварин у неблагополучних пунктах та загрозливих зонах, введення заборони на забій, переміщення та реалізацію тварин, продуктів тваринного, а іноді й рослинного походження з цих територій, що призводить до значних економічних збитків.
Африканська чума свиней (АЧС) – висококонтагіозна хвороба свиней, що характеризується гарячкою, геморагічним діатезом, значними крововиливами, дистрофічно-некротичними змінами у внутрішніх органах, надзвичайно високою смертністю. Збудник хвороби – ДНК-геномний вірус, надзвичайно стійкий у зовнішньому середовищі. У інфікованому гної зберігається до 3-х місяців, у ґрунті – 4 місяці, у трупах – 2,5 місяці, у фекаліях – до 5,5 місяців, у копчених м’ясопродуктах – 5-6 місяців. Вірус витримує низькі температури і чутливий до високих. При 5 градусах за Цельсієм стійкий упродовж 7 років, при 20-25 градусах – 18 місяців, при 37 градусах – 30 діб.
Факторами передавання збудника можуть стати різні об’єкти зовнішнього середовища – корми, вода, гній, підстилка, предмети догляду, одяг обслуговуючого персоналу, транспорт. Особливо небезпечними є інфіковані продукти забою, боєнські та кухонні відходи. Механічними переносниками вірусу можуть бути птахи, гризуни, комахи, не чутливі до нього дикі та свійські тварини, а також люди. Зараження відбувається при прямому контакті здорових свиней з інфікованими, аліментарним, аерогенним шляхом, через ушкоджену шкіру та кон’юнктиву очей.
Ситуація з АЧС у нашій державі дуже складна. За період із 2012 року в Україні зареєстровано 188 випадків африканської чуми свиней у 21 області держави, у тому числі 40 випадків – із початку поточного року, із яких 10 випадків – у Полтавській області. Власники свиней повинні бути обізнані з елементарними правилами. Наприклад, не годувати тварин залишками їжі без термічної обробки або перевзуватися і перевдягатися, коли заходиш у приміщення, в якому утримуються свині, особливо якщо повернувся з лісу, бо дика фауна і кабани – серед основних джерел поширення АЧС. До «слабких ланок» у розповсюдженні вірусу належить стихійна торгівля живими тваринами та сировиною, подвірний забій та реалізація свиней, нехтування елементарними заходами біобезпеки, питання ідентифікації поголів’я.
Нодулярний дерматит представляє собою інфекційне захворювання великої рогатої худоби, яке супроводжується лихоманкою, набряками у підшкірній клітковині та внутрішніх органах, ураженням очей та слизових оболонок шлунково-кишкового і дихального тракту, а також утворенням характерних вузликів у шкірі, завдяки чому хворобу також називають вузликовою екзантемою, шкірною бугорчаткою або шкірно-вузликовим висипанням. У звичайних умовах до нодулярного дерматиту найбільш чутливою є велика рогата худоба різних порід. Хворіють тварини різного віку та статі. До хвороби також чутливі кози, вівці, кролики, морські свинки та миші. Випадків захворювання людини допоки зареєстровано не було. Основними джерелами збудника виступають хворі тварини та тварини-вірусоносії, які хворіють у прихованій формі або у яких вірусоносійство залишилося після хвороби.
Європейські породи великої рогатої худоби є найбільш чутливими до вірусу, а у випадку першого занесення до стада захворюваність серед них може сягати 100%. Хвороба завдає великих збитків виробництву через зниження молочної та м’ясної продуктивності, порушується відтворювальна функція і у корів, і у биків, а також падає якість шкірної сировини.
Хвороба має сезонний характер, що пов’язано із трансмісивним шляхом передачі, тобто основними переносниками вірусу є кровосисні комахи. Вірус також може переноситися птахами, однак найбільша інтенсивність захворювання спостерігається там, де є висока щільність кровосисних комах у теплий період року. У той же час у навколишнє середовище вірус виділяється, перш за все, зі шматочками шкіри, які відділяються з місць утворення вузликів, молоком, кров’ю, слиною та спермою.
Пташиний грип — це дуже заразний вірус, який поширюється серед птахів. Він вражає безліч видів птахів, як диких, так і домашніх. Пташиний грип викликається вірусом грипу, який тісно пов’язаний із вірусами грипу людини; він поширюється через пташиний послід, воду, корм і обладнання, яке використовується для розведення птахів.
Існує 16 типів пташиного грипу; той тип, який викликав особливу заклопотаність в останні роки — смертоносний штам H5N1 – зазвичай не заражає людей, однак випадки зараження реєструвалися в усьому світі. Починаючи з 2003 року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) підтвердила понад 400 випадків зараження людини вірусом H5N1. Більш ніж 250 чоловік із заражених померли. Вважається, що всі ці люди заразилися вірусом пташиного грипу після близького або прямого контакту з інфікованими птахами.
На сьогодні в Україні тваринництво є однією зі стратегічних галузей сільського господарства, рівень і розвиток якої значною мірою визначає продовольчу безпеку держави і якість харчування населення, а відтак і здоров’я нації. Зараз настав той час, коли необхідно зрозуміти, що це дійсно серйозна загроза біобезпеці, яка несе загрозу не лише тваринництву, але й суттєві економічні загрози для всієї країни. Зміни й ускладнення в епізоотичній ситуації, небезпечність інфекційних хвороб, їх економічне і соціальне значення зобов’язують усі прошарки населення, а тим паче людей, пов’язаних із аграрним бізнесом, більше уваги приділяти цій проблемі.
В. Басараб, провідний лікар-епізоотолог ГРДЛВМ
