Нелегке діло – смітником «керувати»!
«Оце дивіться – накидають і накидають. Скоро вже у дворах лежатиме. Це ви ще приїхали у дощ, а от коли літо і жара, то тут таке твориться, що дихнуть не можна», – бідкається Лідія Петрівна Щербаха, побачивши біля свого двору спалахи фотокамери.
Смітник у яру біля її двору утворився вже давно, але здається, що на нього, окрім кількох жителів, ніхто не звертає увагу.
«Раніше тільки вночі возили, а це вже зовсім обнагліли – і вдень тягнуть! Підійшла, кажу йому: «Шо ж ти робиш?» А він мені: «Усі везуть, а чого мені не можна?»
І справді, не заборонено – значить дозволено. Місцева влада тихо відмовчується, поки жителі кутка дихають смородом. Та біда ще й у тому, що місцеве сміттєзвалище організоване рукам самих жителів. Навряд чи із центру везтимуть туди пакунки з мотлохом.
Місцеві кажуть, що голова гаражного кооперативу «Ластівка» постійно обіцяє загорнути смітник, але із певних причин не виконує свою обіцянку, хоча, як стверджують жителі, збирав на це кошти.
«Гроші взяв, сказав: буду засувать яму землею. Але на цьому справа стала», – пояснює нам Микола Цілуйко, «сусід» смітника.
Знайти голову кооперативу було не складно – на воротах гаражу крейдою написаний його номер телефону. У телефонному режимі Микола Михайлик розмовляти не забажав, але через певний час з’явився до редакції особисто.
«Голова смітника!» – з іронією відрекомендувався Микола Михайлик.
Виявляється, величезний смітник розташований саме на землях гаражного кооперативу. Але чому ж тоді немає відповідального?
Керівник взявся пояснювати:
«Гаражному кооперативу «Ластівка» 34 роки. Принцип роботи такий: ми виділяємо місця людям, які бажають побудувати собі гараж. Раніше на цьому місці були кар’єри, ми їх засипали і побудували гаражі.
Кожен, хто вступає у кооператив, повинен заплатити вступний внесок 200 гривень. Ці гроші йдуть на розвиток кооперативу, розчистку снігу взимку, ремонт доріг. Зараз, коли рівного місця під забудову не лишилось, ми беремо ще по 7 гривень за квадратний метр, щоб загортати рів. Якого розміру хочуть собі гараж, така й ціна.
Тричі я загортав сміття, але ж я не зобов’язуюсь за ці 7 гривень загортати їм сміття довічно!»
Нашому здивуванню не було меж. Виходить, що до смітника і справді нікому немає діла. Ніхто із членів кооперативу до голови не скаржився, а отже і проблеми немає.
«На сьогодні у мене в касі лишилось всього 500 гривень (це підтверджує документами, які приніс із собою, – авт.). Якщо я зараз найму бульдозер за 560 грн, то у мене нічого не лишиться, а скоро ж голольод… Там роботи на 15 хвилин, а техніку дають мінімум на годину – нераціонально!
І я вам скажу – там же ні баків немає, ні причепу, то й носять усі. І я носив раніше, а тепер сміттєві контейнери встановили біля будинку, то перестав носити. Та, чесно кажучи, я й не гоню людей – вони ж не під ноги скидають те сміття».
От таку дивну відповідь ми почули від «голови» смітника. І його, у деякій мірі, можна зрозуміти – на обмежені кошти багато не зробиш. Чоловік стверджує, що кілька разів звертався за допомогою до міськради. Двічі присилали туди бульдозера і загортали смітник. Було діло, навіть сторожів приставляли, але «наш народ не переможеш» – охоронці сміттєвої ями довго не протримались. А кілька років тому навіть консиліум збирали: усі керівні «верхи» приїжджали, але нічого так і не вирішили.
Мабуть, і справді проблема із смітником буде доти, доки жителям не створять належні умови. От так виходить: як кому треба, нехай горне сам. А «голова смітника» приступить до виконання своїх обов’язків тоді, коли роботи назбирається на годину. Тож кидайте побільше сміття – швидше вигорнуть!
Оксана Кириченко