Чи змусимо ми владу працювати на людей?

Редакції газети «Базар Медіа в Україні»

Давайте згадаємо недавню виборчу президентську компанію, коли український народ з великим піднесенням і розумінням існуючої обстановки в країні, уже в першому турі вибрав собі Президента, покладаючи на нього великі очікування і сподівання.

Пройшов певний час, за який ми побачили багаті, розкішні угіддя з архітектурними химерами наших можновладців, упаковані тюки доларів і президентський конвеєр по пакуванню доларів, золоті батони, унітази і навіть золоті сміттєві корзини; почули достовірну інформацію про кількість грошей, вивезених в офшорні зони.

Ми чітко пам’ятаємо з преси іноземні рахунки вартості «вишок Бойка» і суму привласнених ним мільйонів гривень на цих купівельних оборудках, ми не забули мільярдні суми списаних урядом Януковича нібито збитків наших олігархів, ми не забули поіменний список всіх суддів, голів і членів усіх виборчих комісій, що фальсифікували і плюндрували увесь виборчий процес парламенту при Януковичі. Що вже пішли у забуття протоколи допиту Чечетова, убивства Чорновола, Кирпи, Кравченка, Семенюк-Самсоненко, які або заважали владі, або багато знали про владні махінації.

Уже пройшли й парламентські вибори. І що ми маємо в остатку? За цей період ніхто із високопосадовців-хапуг не впійманий і не покараний. Усі тихо і безпечно виїхали разом із своїми капіталами і рахунками за межі країни. Фальсифікації на виборах продовжують панувати, унаслідок чого третина тих, хто грабував країну, хто довів народ до зубожіння, купа цих шахраїв-мажоритарників, котрі працюють на Росію і власне збагачення і могли б сидіти в тюрмі, будуть  сидіти у Верховній Раді.

На чиїй совісті залишилось вбивство Небесної сотні? Хто відповість за ці вбивства? Хто відповість за здачу Криму, за бездарне керівництво і загибель тисяч наших військових і добровольців, коли закінчиться війна? Саме війна, а не АТО. За які кошти буде відбудовуватись розгромлене вщент господарство Донбасу?

І якщо сьогодні всі мільярдери Америки більшістю прийняли рішення ПОЛОВИНУ своїх статків віддати державі на покращення добробуту американського народу, який сьогодні і так живе в десятки разів краще за українців, то наші товстосуми лише мізер (порівняно зі своїми статками ) капають для народу, і то лише для покращення свого іміджу.

Надавши партії ім’я Порошенка, керівництво блоку БПП провело в жовтні опитування про рівень довіри нашому Президенту. Якщо в травні Порошенко мав 54% довіри, то тепер лише 22%. Його рейтинг обвалився.

Порошенко обіцяв за три дні створити коаліцію, а зараз прямо втручається в створення парламентської коаліції з тим, щоб посилити на неї свій вплив і керівництво нею, його зусилля сконцентровані на посилення своєї влади.

Ідуть лише розмови про реформацію судової системи, а народ хоче на ділі побачити справедливість і неупередженість суддів, їх виборність і періодичну звітність. Ми багато говоримо про економічні реформи, але бізнес до цих пір не виводить гроші з «тіні», не прийнятий закон про закриття офшорних зон і виведення капіталу в Україну для створення нових робочих місць.

Наша за 23 роки фактично розвалена армія воскресає і підіймається з руїн, уся її технічна і матеріально-побутова сторона тримається фактично виключно на патріотичній ініціативі волонтерської діяльності власного народу.

Незважаючи на те, що в усьому світі ціни на нафту різко падають, ціни на пальне нашими олігархами не знижуються, і наш уряд цього не помічає або не хоче помічати.

А яких висот досягли ціни на ліки? І ця політика невтручання разом із політикою підняття цін на комунальні послуги фактично веде до вимирання української нації.

Проводячи революцію гідності, народ хотів відділити бізнес від влади, Президент Порошенко обіцяв продати свій бізнес. І що ж? У цей грізний час, за матеріалами ЗМІ, підприємства Порошенка в Україні, на відміну від інших, отримують прибутки, а дві його кондитерські фабрики на всю потужність працюють у ворожій стороні – Росії.

Складається враження, що керівництво держави, усі найбагатші і найкрутіші олігархи нашої країни ігнорують революційні вимоги народу, закони революції. Але революцію, як і народні сподівання, неможливо обдурити.

У всі революційні часи слова керівників держави мають силу лише тоді, коли вони перетворюються на реальні дії, на швидке вирішення ключових проблем. І ніхто Порошенка з його обіцянками до 2020 року тримати не буде.

За час свого семимісячного правління Президент Порошенко мав можливість, але не прийняв ніяких мір по прийняттю у Верховній Раді закону про пропорційну виборчу систему з відкритими списками. Навпаки, завдяки мажоритарним депутатам Блок Петра Порошенка збільшує свої ряди за рахунок мажоритарників із Партії регіонів. І ми бачимо сьогодні багато негідників, які раніше голосували за гидкі січневі закони, а сьогодні, завдяки старому незміненому виборчому закону, пролізли у Верховну Раду. Хотілося б знати, чи здатні сьогоднішні депутати Верховної Ради прийняти закон про зняття недоторканості з депутатів, вивести цих негідників із Верховної Ради і засудити їх за антидержавні, антинародні дії.

Чекати далі у народу вже немає можливості.

При таких діях сьогоднішньої влади наступні президентські і парламентські вибори можуть реально стати також достроковими.

Ось що написано в народних коментарях до статті С. Лещенка в Інтернет-газеті «Українська правда»: «Часи сміттєвих баків проходять, наступає пора ліхтарних стовпів, вил і сокир, СКС і СВД».

Часи Гонтів, Кармелюків, Довбушів попереду. Складається враження, що розробники сценарію в Раді спеціально підштовхують народження третього і останнього Майдану.

Сьогодні в Україні напрошується такий сюжет: ліквідація депутатської недоторканості, кримінальна справа – вирок суду і тюрма, конфіскація всього майна, у тому числі й за кордоном, визнання недійсним договору купівлі майна за вкрадені у народу гроші, вилучення об’єкту у народну, державну власність і збільшення за рахунок цього добробуту народу.

А поки що тупе небажання влади робити хоч якісь кроки по наведенню порядку в країні, крім власного збагачення, просто вбиває.

Поживемо – побачимо. Наш народ мудрий – він гідний кращого життя.

Світлана Гейко, м. Гадяч