“… я як громадянка України не маю права на власну думку…”

Шановна редакціє!

Прошу опублікувати, оскільки вважаю за потрібне донести інформацію до читачів.

Я державний службовець і ніколи не належала до будь-яких політичних партій, проте це не заважає мені мати громадянську позицію і власну думку. Я активний користувач соціальних мереж, де зазвичай веду діалоги про стан справ в Україні з однодумцями і опонентами.

Та нещодавно зі мною стався сумний інцидент, яким і хочу поділитися, щоб зрозуміти наскільки моє право на свою думку може бути захищеним.

19 серпня 2014 року, близько 10 ранку, до мене на роботу прийшов громадянин О. Сиваш (він є головою Гадяцької народної ради) і в грубій, неприпустимій формі, не підбираючи слів, потребував, аби я видалила свої висловлювання (на сторінці «Про Гадяч і гадячан» у соцмережі «Вконтакті») щодо прозорості діяльності його організації (а саме мої коментарі, де я підтримала інших дописувачів у бажанні ознайомитись із статутом організації), в інакшому випадку він застосовуватиме до мене «методи впливу». Висловився, що я як громадянка України не маю права на власну думку, і що він не зобов’язаний таким, як я, «шавкам» надавати будь-які роз’яснення. При чому все це відбувалося при свідках.

Щодо громадянина Сиваша О. і його дій будуть розбиратися відповідні органи, заяву до яких я вже написала. Я утримуюся від будь-якої оцінки його діяльності і дій, але прошу журналістів взяти участь в об’єктивному висвітленні даної ситуації.

Передбачаю «благородне обурення» частини читачів (адже вже неодноразово були висловлювання щодо відсутності «людяності» і «базікання замість справжнього діла») і хочу сказати, що я «ЗА» допомогу солдатам в будь-якому вигляді. Але подібна поведінка «благодійників» щонайменше насторожує і є неприпустимою, адже зводить на нуль бажання приєднатися до акцій, які проводить ця громадська організація.

З повагою Тетяна Дмитрук