7 питань розбишівському козаку
«Приходила вже до мене смерть. А я їй кажу: «Подожди, дорогая, я обсаджусь, усі справи дороблю, а тоді забирай».
Цього колоритного дідуся ми побачили ще з вікна. І, помітивши, що він прямує до редакції, вибігли його зустрічати. Дідусь у вишиванці, з синьо-жовтими стрічками та значком «Учасник Євромайдану», ще й у козацькій шапці, був наче намальований. Він повільно зайшов, поставив палицю і почав розпитувати, де і як передплатити газету. Ми ж, у свою чергу, закидали його запитаннями.
Як виявилося, значки, стрічки та інші атрибути у 78-річного Миколи Дмитровича Кудінова не просто так. Він аж 42 дні відбув на Майдані. Сам хизувався посвідченням євромайданівця.
І прізвище, і помітки в паспорті , і мова дідуся видають у ньому росіянина. Так, коріння Миколи Дмитровича дійсно звідти – народився у Липецькій області, де прожив 19 років. Після того пішов у армію, служив в Україні, потім працював на донбаській шахті. І ось уже 53 роки живе в Розбишівці.
1. Ви, уродженець Росії, вважаєте себе українцем?
«Так! Я з українцями дуже здружився. У мене в Росії уся рідня була – мати, два брати, яких я після війни розшукав. У 1988 році був там востаннє. Я цілком і повністю українець».
2. Вам так пасує цей образ – шапка, вишиванка, козацькі вуса… Звідки все це?
«Шапку сам пошив. Племінник тримає овець, то в нього взяв матеріал. Це такі ж були в запорожців. Знаєте, на картині «Козаки пишуть листа турецькому султану» , то на ній такий здоровенний козацюра сміється, ото я з нього шив. Є така шапка, мною виготовлена, і в Гадяцькому музеї. Ще маю три. Казав рідним, щоб і поховали у такій шапці. А сорочка це моя, тільки вишивку одна знайома вчителька зробила. А вуса – їм усього рік! Вони ростуть по-страшному».
3. Чого поїхали на Майдан, за що боролися?
«У мене з цими ворюгами давні рахунки. Я був зацікавлений, щоб того Януковича вигнали. Туди добирався сам, їздив і автобусом, і потягом».
4. Як рідні ставляться до того, що Ви берете участь у революції?
«Ніяк. Їм все одно, з мене вже вдома помочі ніякої. У нас велика сім’я – діти, онуки, правнуки… Вони чогось до цього байдужі – хто прийде до влади, кого знімуть…»
5. Чи познайомилися на Майдані з кимось?
«Так, Михайло Гаврилюк, отой відомий (чоловік, якого роздягали беркутівці – авт.) – то мій друг. У нього було два кожухи, ми їх порізали, і я показав, як шити шапку, таку ж, як у мене».
6. Не потрапили в сутички, обійшлося?
«Було… Ось ця сумка в мене бойова – їй найбільше попало. По ній ударили, лямки розлетілися. Попало мені й у живіт, досі болить. Одного разу мене «тітушки» з вокзалу вигнали. Я роздавав газети, а вони їх викинули і прогнали мене».
7. Чим далі збираєтеся займатися?
«Я днів п’ять побуду і поїду знову.
…Приходила вже до мене смерть. А я їй кажу: «Подожди, дорогая, я обсаджусь, усі справи дороблю, а тоді забирай». А вона сказала, що прийде через 15 років. Це мені скільки років буде? (Подумки рахує – авт.). Ага, 93 роки (сміється – авт.)».
У червоному посвідченні Євромайдану є серія та штамп. І зроблений такий запис: «Пред’явник цього посвідчення дійсно жандармами битий, тітушками дряпаний. До нитки промерзлий, але не зляканий. Бо не вистачає у банди кайданів, щоб совість людську скувати в Майданів». Термін дії з 27.12 2013 до перемоги або смерті.
Олена Козаченко
Фото Оксани Кириченко