Прохання звернути увагу на наше підприємство КП «Гадяч-житло»

Добрий день, редакціє!

Хочу звернутися  до нової народної влади – до голови адміністрації із проханням  звернути увагу на наше підприємство КП «Гадяч-житло». Уже немає сили бачити і терпіти це свавілля минулої влади, яка, не зважаючи ні на що, процвітає в нашій організації. Після закликів по місту про протест до Партії регіонів не витримало сумління  – може, після листа щось дійсно зміниться на краще.

Справа в тому, що у минулому році нам «змінили» керівництво. Андрущенка «пішли на пенсію», а після довгих  зволікань поставили Гусака А.В. Його жінка працює!!! в міській раді. Сам він раніше працював у газовому господарстві. Своє керування він почав з того, що зробив у своєму кабінеті євроремонт за 50 тис. грн. за рахунок підприємства, тобто за людські гроші. До того там був скромний, але досить пристойний ремонт. Але ж скромність не личить  такому великому начальнику – тож 50 тис. туди, 50 тис. сюди – це не гроші. А в під’їздах фарби на ремонт – за кошти людей, та й хіба ж тільки фарби… Хотів був меблі нові пристойні закупити, адже старі встроєні шафи розкурочив. Та зненацька почало дуже не вистачати грошей, адже скромне КП – це, виявилось, не рівня газовому. Далі почалися чистки. Скрізь  у приклад ставились робітники газового. Хто вони такі – ми дуже скоро побачили. Раніше балакали за скорочення штату – передбачалося в першу чергу скоротити пенсіонерів. А тепер пенсіонери і не тільки «самі йдуть», а на їхнє місто приходять «свої з газового». Навіть головний бухгалтер «з газового» уже ходила переймати справи, та щось не зрослось. Поки залишили стару, але її не вважають за особистість.

Працювала у нас молода дівчина секретарем, напередодні зміни керівництва  їй надали кімнату в гуртожитку, адже вона сама з села. Та новому начальнику конче стала потрібна та кімната – і таке почалося!  Звичайно ж, секретарці довелося звільнитися, хоч і кімнату вона виборола, адже «така непокора начальству неприпустима». Далі почалося виховування всього колективу – це відкрите принижування, зневажання на очах у робітників окремих осіб або тих, хто дозволив собі «щось сказати». І в людей засів панічний страх, як у кролика перед удавом. Адже втратити в наш час роботу ні за що дуже страшно. Адже до поставленої цілі він іде, не криючись і не вагаючись, бо яку ще більш надійнішу кришу можна мати, щоб нічого не боятись? Люди почали «звільнятися» один за одним. Особливо впертих почали «пресувати». Тепер підійшла черга «піти на пенсію» Галушки В.М. Звичайно, це була людина на своєму місці, але місце терміново знадобилось «своєму чоловікові» – і ніяких проблем не виникло, хоча людина виявилась дуже далекою, зате постійно підкреслювалась його «унікальність». Які кроки далі будуть у керуванні – страшно подумати! Адже багато хто проробив на підприємстві не один рік, а тут таке приниження. До речі, у конторі по суботах чергують бухгалтери, тож із приходом нового начальника відгул за відпрацьований у вихідний час стало вважатися великою забаганкою. Тепер «добровільно» чергують задарма. Звичайно ж, виступати ніхто не буде, адже за «потреби» можна начебто відпроситися, але будеш «винний». Отака собі повинність виходить. Якийсь рабовласницький лад встановився. Де перебуває начальник у свій робочий час, теж не вважає за потрібне повідомляти ні секретаря, ні гол. бухгалтера, тому люди часто обурюються, що його нема, і ніхто не знає, де і коли буде. Начебто якась власна фірма – усе досхочу. Хоча на таку фірму вже й схоже. Можливо, до такого фіналу це керівництво й веде.

Ураховуючи бідність КП, бухгалтерія забезпечена комп’ютерами, і то старенькими, чи не на 50%, а за те, що зарплату почали видавати по картках «Укрсиббанку», банк  «подарував» таку ж розвалюху, як і в конторі. І хоча начальник весь час говорить про скорочення за браком коштів, та порахував за потрібне взяти в штат ще одну одиницю в адмінапарат – це програміст, як ви вже здогадалися, «з газового». Усі були здивовані: що він робитиме з нашим «програмним забезпеченням»? Та ще й зарплату йому потрібно платити. Та мета цього пояснювалась тим, що він повинен перевести абонентську групу з обліку вручну на комп’ютерну програму. Хоч комп’ютерів, щоб працювати з цією програмою, не вистачає. Майже півроку програміст справно отримує зарплату, а змін так і не сталося. Доводиться тільки здогадуватись, чим же займається програміст. Якщо сплюсувати його зароблену зарплату, то на ці кошти вже можна було б забезпечити контору комп’ютерами,  і так багато що. Зате як буде скорочення, то піде знову хтось із старих кадрів. Сумно стає працювати, страшно жити. І за що ж тоді боролися люди на майдані? Щоб отакі «короновані начальники» гнобили простих людей? Уже і влада змінилася, а наче ще гірше.

Шановний товаришу Матюшенко!  Прошу Вас, хоч начебто тільки від себе втрутитись у керування цього керівника, адже це людські гроші, народне майно, та й ми ж – не «бидло»! А наші працівники обрані депутатами і можуть підтвердити чи спростувати написане.

З повагою, М.І. Кирченко