Без комп’ютерів та Інтернету: як відбувалось дистанційне навчання в селах Гадяцького району
Із початком оголошеного всеукраїнського карантину загальноосвітні школи перейшли на дистанційну форму навчання, що стало своєрідним викликом для вчителів, батьків та учнів. По-перше, система освіти, особливо у школах, не була до цього готова. По-друге, подібної практики, та ще й у масштабах країни, в Україні не було. По-третє, дистанційну освіту потрібно було запровадити в дуже короткий термін.
На щастя, у XXІ сторіччі, коли, здавалося б, у всіх є ґаджети та Інтернет, організувати дистанційне навчання не так уже й складно. Для цього є навіть досить прості й зрозумілі сервіси. І це може більш-менш працювати в містах. Як спрацювало й у Гадячі. А як же навчалися в селах, де, як виявилось, у багатьох не те що Інтернету немає, а навіть ґаджетів? Про це, на жаль, подумали в останню чергу.
Батьків просять оцінити дистанційне навчання
Освітній омбудсмен Сергій Горбачов оцінив дистанційне навчання трьома визначеннями: позитивне, формальне та негативне.
Позитивне – вчителі постійно перебували на зв’язку з учнями, батьками, керівництвом школи, відстежували важливі новини щодо дистанційного навчання, сумлінно готувалися до уроків на онлайн-платформах, не обмежувалися «начиткою», а пропонували учням ретельно вибудувані завдання адекватного обсягу, перевіряли їх виконання, вели облік оцінок за період карантину.
Формальне – це коли вчителі нібито проводили дистанційне навчання, але робили це в формі закинутого у Viber переліку завдань (іноді просто фотографії написаного від руки аркушу з переліком параграфів та завдань). Виконання завдань або не перевірялося взагалі, або дуже вибірково. Обсяг завдань величезний і не узгоджувався з іншими предметами.
Негативне – це взагалі відсутність навчання і бажання, зусиль та можливостей для організації навчання дітей під час карантину. Причин такого стану може бути декілька. Деякі вчителі під час карантину взагалі відмовились працювати з дітьми, не робили нічого, ігнорували вимоги батьків та керівництва школи. Так сталося, бо частина педагогів не володіла необхідними навичками для організації дистанційного навчання і не хотіла їх опановувати. У деяких педагогів було відсутнє потрібне комп’ютерне обладнання та достатня швидкість Інтернет-з’єднання для проведення дистанційного навчання.
Тому він закликав батьків не боятись похвалити школу та вчителя, коли є за що, а також не боятись висловити обурення, якщо батьків не влаштовує якість дистанційної освіти у школі. Опитування батьків школярів про навчання дітей під час карантину відбувається в групі омбудсмена у Facebook.
Що кажуть директори шкіл?
Днями ми мали змогу бути присутніми під час звітів директорів кількох закладів освіти Гадяцького району. Спершу, з їхніх слів, складалася позитивна картина дистанційного навчання. Проте, як з’ясувалося згодом, не все так легко й просто.
Гречанівська школа працювала у телефонному режимі
Директор закладу Борис Власенко розповів, що по мірі можливості педагогічний колектив виконував рекомендації і підтримував зв’язок із учнями у телефонному режимі.
Але й це було проблематично, бо не у кожного учня є мобільний зв’язок, не кажучи про Інтернет. Він розповідає, що була домовленість із одним із провайдерів, що на період карантину певним сім’ям проведуть Інтернет безкоштовно. Але після закінчення карантину за послугу все одно довелося б платити… Зважаючи на те, що сімейні бюджети обмежені, люди відмовлялись.
Тому, щоб навчатися, діти збирались разом. Контрольні роботи виконували самостійно і надсилали у електронному вигляді вчителю, а також передавали зошити для перевірки.
До того ж, директор школи стверджує, що на початку карантину була вказівка «згори» під час оцінювання орієнтуватись по першому семестру…
Кожен день онлайн-уроків не проводили – Краснолуцька школа
Директор закладу Світлана Заколодяжна розповіла, що вчителі працювали, використовуючи різні платформи. Кожен вчитель мав свій блог, де оприлюднював завдання і домовлявся з учнями про зворотній зв’язок (пошта чи інший варіант).
Проводили педради, де обговорювали оформлення журналів і оцінювання знань…
Проте із цим звітом був кардинально не згодний начальник відділу освіти Краснолуцької ОТГ Петро Дудка. Він стверджував, що вчителі неналежно поставились до дистанційного навчання і не проводили онлайн-уроків, хоч 70% дітей Краснолуцької школи мають можливості «виходу» в Інтернет.
Директор виправдовувалась як могла, казала, що навчання проводили, виходячи із наявних умов і можливостей. Зізналася, що кожен день онлайн-уроків не проводили. Але диктанти і подачу нового матеріалу організовували, як могли. Також виявилось, що не було можливості поспілкуватися з усіма учнями. Але з тими, в кого є «скайп», спілкувалися.
Пирятинщинська школа – тільки один учень має комп’ютер
Т.в.о. директора школи Світлана Шутько пояснила, що учні щоденно отримували завдання у групі Вайбер. Із її слів, це найоптимальніший варіант для їхніх умов. Адже тільки одна дитина із усіх учнів має комп’ютер. Решта користувалась мобільними телефонами.
Сватківська школа – співпрацювали дуже тісно
Зі слів директора закладу Галини Василенко, адміністрація навчального закладу вивчила всі можливості педагогічного і учнівського колективів. Основними формами роботи з учнями стали різні електронні сервіси. Дистанційне навчання здійснювалось за допомогою електронної пошти, соцмереж, онлайн зв’язку. Вчителі проводили онлайн уроки, батьківські збори, розміщували навчальний матеріал на сайті, давали посилання на корисні ресурси. Використовували «скайп», «зум», власні блоги, сайти. Загалом дуже тісно співпрацювали з учнями: щодня проводили відео-конференції, вайбер-спілкування шляхом обміну повідомленнями, в електронному режимі інформували учнів про домашні завдання.
Також намагалися залучати дітей до перегляду всеукраїнської школи онлайн.
Хитцівська школа – телефон пищав навіть уночі
Анатолій Хлібко, директор школи, розповів, що дистанційне навчання далося важко як для вчителів, так і для 26-ти учнів. Проводили уроки в «зум» та «вайбер», діти надсилали виконане домашнє завдання. Батьки скаржилися на таке навчання…
Римарівська школа – веб-камера є тільки на одному ноутбуці в школі
Директор школи Михайло Галак повідомив, що для навчання використовували шкільний сайт – «викладали» накази і плани роботи, матеріали для учнів із рекомендаціями, де можна працювати онлайн. Проте були й проблеми: у школі 47 учнів, із них 17 взагалі не мають доступу до Інтернету (лише мобільний, який нестабільний). Тому як могли, так і працювали, переважно через соцмережі Фейсбук і Вайбер.
Окрім цього, працювати було важко і педагогам – у школі веб-камера для онлайн зв’язку із учнями є тільки на одному ноутбуці. Тому викладали по черзі.
До речі, наприкінці доповіді він обмовився, що Міністерство освіти обіцяло не вимагати від навчальних закладів ніяких звітів по дистанційній освіті… Можливо, саме на це й розраховувала більшість шкіл?
Специфіка «дистанційки» підходить не всім
Це стало зрозуміло після трохи більше, ніж двомісячного карантинного навчання.
Навіть ті вчителі, які добросовісно виконують роботу та докладають неабияких зусиль, щоб утовкмачити учням знання через екрани комп’ютерів, зазнають певних незручностей. Для когось вони незначні, а для декого – дуже істотні. Про основні недоліки «дистанційки» написала вчитель, яка є одночасно мамою, у соцмережі:
1.Технічне забезпечення.
Смартфони є практично в усіх, а особисті комп’ютери та планшети – не в кожного. А через смартфони систематично виконувати домашні завдання не зручно. До того ж, комп’ютер, який є в сім’ї, зазвичай використовують усі члени родини, до того ж, якщо батьки працюють віддалено, то їм він потрібен для роботи так само, як дитині для навчання.
- Низька якість Інтернет-зв’язку.
Нерідко сайти і відео-уроки не завантажуються.
- Санітарні норми
Правила передбачають, що учні 5-9 класів можуть знаходитися перед екранами не більше, ніж 20-25 хвилин за урок і не більше 3-х уроків на день.
- Обсяги та терміни здачі домашніх завдань.
Ураховуючи можливості учнів, навчання не може тривати 24/7. А під час дистанційного навчання бувало по-різному
- Різноманітність Інтернет-ресурсів.
Кожен учитель може вільно обирати інструменти для дистанційного навчання. Тож принцип єдності дещо порушується, бо технічно забезпечити доступ до всіх ресурсів не завжди вдається.
- Психоемоційний та фізичний стан.
В умовах тривалого карантину порушується звичний ритм дня. Діти не можуть вийти на прогулянку, поспілкуватися з однолітками, а це все негативно впливає на їх самопочуття.
Що робити?
Спеціалісти радять не перейматися з приводу невдалої організації «школи на дому», а намагатися зберегти здоровий глузд. До того ж, виконувачка обов’язків міністра освіти Любомира Мандзій запевняє, що весь матеріал, який було пройдено під час карантину, буде ще раз опрацьовано восени.
Та мабуть, розслаблятися не варто, бо у МОН у захваті від дистанційного навчання і збираються використовувати його й надалі. Тож учителям і учням варто вже починати готуватися і налагоджувати роботу – купувати веб-камери, опановувати програми, підключати Інтернет…
Підготувала Оксана Кириченко.
