Невивчені уроки історії, або: чи хочемо ми мати власну державу?
маю думку
Невивчені уроки історії, або: чи хочемо ми мати власну державу?
Більшість українських етнічних земель у 17 столітті входили до складу Речі Посполитої. Українці не мають власної держави,окрім осередку вольності -Запоріжської Січі, так названої Козацької держави, з якою вимушені рахуватись Польща, Туреччина та Кримське ханство.
Посполиті і українська православна шляхта потерпають від утисків панської Польщі.Гетьманом обирають Богдана Хмельницького, який очолює Визвольну війну. Заручившись підтримкою Кримського хана, козаки отримали кінноту ногайської орди собі в поміч.
Самотужки козаки не могли протистояти лядському війську, особливо кінному.Всупереч усталеній думці «козак на коні»– запорожці, переважно, воювали пішими.
Здобуваючи перемогу за перемогою, козацьке військо,підсилене татарською кіннотою, рухається в бік Варшави. У 1648 році,зламавши останній опір ляхів під Пилявцями, Хмельницький розчистив собі шлях на Варшаву.
Але…Здається Гетьман і сам не очікував такого сприятливого розвитку подій, адже за бажання міг диктувати будь які умови супротивнику.
Натомість повертається до Переяслава і розпочинає перемовини з Польскими емісарами, Гетьман заявляє, що він єдиний господар Руси і при бажанні відкине поляків за Віслу.
Взявши перерву у війні, Хмельницький розробляє стратегію подальшої розбудови держави. Одружує старшого сина Тимоша з донькою правителя Молдови, тим самим відкриває собі двері до вибраного клубу визнаних правителів.
По тому відновлюються бойові дії. Козацьке військо здобуває перемогу під Зборовом. Польща вимушена погодитись на збільшення реєстрового козацького війська та віддати під контроль гетьману Київське, Брацлавське та Чернігівське воєводства. Але протистояння не закінчилось,трапляються і поразки.
Гетьман остаточно стверджується на думці розбудови князівства Руси на українських землях. Цим він фактично нехтує козацьким звичаєм обирати собі владу, та і не всі в козацькому середовищі готові поступитися вольностями.Князівство мало на меті династичне наслідування влади. Недотримання Польщею раніше взятих на себе що до України зобов’язань та небажання хана послабити владу Польщі,підштовхують Хмельницького в бік Москви.Московія, на той час, хоч і сповідувала православ’я, залишалася по своїй суті неосвіченою,варварською державою.
1654 року Богдан Хмельницький зважується на Переяславські угоди, маючи на думці, за підтримки царя, розширити територію Гетьманщини.В тім він швидко переконується,що плани Москви дуже різняться з його особистими. Це сталося коли Москва,без відома Гетьмана, уклала Віленське перемир’я, поклавши край війні, знехтувавши Переяславськими угодами.
Тому, коли у війну проти Польщі втрутилася Швеція,Хмельницький розпочинає перемовини, намагаючись заручитись її підтримкою та відійти від Москви.Нажаль не судилося. 1657 року Богдан помирає.Булаву отримує 16-річний Юрась Хмельницький.
Користуючись беззаперечним авторитетом серед козацької старшини, помираючий гетьман домігся цього обрання. Ще одна помилка….
Подальші намагання українців виплутатися з лабетів Москви не дали бажаного результату.Концентрація влади в одних руках, яка трималася на особистому авторитеті гетьмана,без обрання авторитетного в козацькому середовищі послідовника, не могла дати позитивних результатів умайбутньому.
Пройшло всього чотири десятки років і московськийцар Петро І присвоює собітитул самодержавного правителя всієї Руси. Вибудовуючи власну імперію, переписує історію «прорубуючи вікно в Європу»,що без здобуття Києва стало би неможливим.Підступність московитів і вміння скористатися із протиріч в козацькому середовищі,зробили свою справу. Москва перебирає на себе і церковну владу,відібравши митрополію у Києва.
У подальшому ми отримали: руйнування Січі, знищення козацтва,нав’язування чужої історії та мови, впровадження кріпацтва,голодомори і репресії, винищення цвіту української нації, депортацію татар і т. д.
Тут слід згадати і Переяславські угоди та листування з царем і його посланцями, які неодмінно перекладалися тлумачами. Це засвідчує, що українці і московити не розуміли один одного в прямому діалозі.В кінцевому результаті нібито: один народ, одна віра, одна церква. В решті і мова не так важливо… Нічого не нагадує?
Незнання історії не знімаєвідповідальності.
Олександр Білич.
