Люди духовного життя

монахи Плішивець
Поділитися новиною

монахи ПлішивецьПро те, що у селі Плішивець буде будуватися і діяти чоловічий монастир, обговорювали ще з літа. І коли у селі з’явилися монахи, люди почали перешіптуватися. Нас також зацікавила ця інформація, і ми звернулися за роз’ясненнями до  настоятеля Свято-Покровського храму протоієрея Романа Височанського.

«Гадяцький район раніше був багатий на монастирі, майже у кожному селі де церква – там і монастир», – каже отець Роман. – А зараз, щоб відновити хоча б один із них, треба  докласти багато зусиль, коштів і бажання». Саме бажання о. Романа побудувати монастир на території Свято-Покровського храму в Плішивці  і відіграло вирішальну  роль. Раніше ми писали про будівництво жіночого монастиря, але бажаючих жінок так і не найшлося, а чоловіки не відмовились.

Офіційно монастир існує із 28 грудня 2017 року за розпорядженням Високопреосвященнійшого Митрополита Полтавського і Миргородського Филипа при Свято-Покровському храмі с. Плішивець Гадяцького району, а саме: створено чернечий скит Спасо-Преображенського Мгарського монастиря.

Щодо монахів, які з’явилися у селі, то о. Роман пояснив, що монах тільки один – архімандрит Венедикт (Мелета) (він допомагає батюшці проводити богослужіння у храмі) і два «труженики», які слідкують за порядком, узимку чистять сніг на території храму, а влітку коситимуть траву тощо. Згідно церковним канонам вони ще не мають звання «монах». Проживають святі у сільському церковному будиночку, вже обзавелися й невеличким господарством. На запитання: чому вони обрали духовне життя – отець Роман із посмішкою натякнув, що треба саме у них і питати, адже шлях, щоб стати монахом, зовсім не простий. Люди знаходять в собі сміливість та готовність обрати подібний спосіб життя.

Щодо будівництво самого монастиря, то  вже залили фундамент, навесні продовжиться робота по будівництву. Та отець Роман бідкається: «Село маленьке, отже поки живемо надією, адже кошти нам держава не виділяє. Та є добрі люди, які й допомагають фінансами, хай оберігає їх Бог. Та дуже хочеться, щоб таки монастир запрацював. Адже якщо на території храму буде діючий монастир, то храм буде жити за його рахунок. Наш храм – це виняткове місце, ним дуже пишаються місцеві, тому хочеться зберегти його, як найкращу історичну пам`ятку».

Любов Шкрьоба

ДОВІДКА:

Свято-Покровський храм (1906) був збудований протягом 1902-1906 рр. Заслуга побудови Покровської церкви належить, у першу чергу, архієпископу Парфенію (в миру – Памфілу Андрійовичу Левицькому). Саме йому належить ідея будівництва храму в його рідному с. Плішивець,  саме він займався і збиранням коштів. У радянський час було розібрано на цеглу дзвіницю та паркан, із самої церкви скинуто куполи, її перетворено на зерносховище.
На початку 1930-х рр. релігійну громаду зняли з реєстрації, а церкву закрили. Розібрали також ґанки та фонтан із басейном. Релігійна громада відновила діяльність під час тимчасової німецької окупації села в 1942 р. Під час визволення споруда постраждала від прямих попадань снарядів у південний бік будівлі, наслідком чого стали кілька наскрізних пробоїн у стінах. Була зареєстрована органами радянської влади 14.02.1948 р. Для релігійних відправ використовувала приміщення колишньої церкви площею 150 кв. м. Громада була знята з державної реєстрації у 1960 р. У 1989 р. розпочалися роботи по реставрації споруди, але були вони виконані неякісно і не в повному обсязі, а в 1990 р. церква була передана релігійній громаді села.

LIVE OFFLINE
track image
Loading...