Чому люди з часом стають «гадами»?

На історичній карті області Гадяцький  район посідає одне з провідних місць. Його корінні жителі свято бережуть пам’ять про героїчне минуле своїх предків, оберігаючи все найдорожче, отримане у спадок, дбаючи про те, що необхідно залишити наступним поколінням. Це  один із найбільших культурно-освітніх центрів області із розвинутою нафтовидобувною, харчовою промисловістю, але насамперед це благодатна земля аграріїв.

Мені, як керівнику господарства різних форм власності з майже 39-річним стажем, у с. Мала Побиванка, депутату районної ради не зрозуміло,  як люди, стаючи керманичами, стають «гадами» до власного народу. Вони, крокуючи по крові, вибираються на п’єдестал влади, доверху наповненої «кормушки», не заради народу, а заради власного благополуччя та збагачення.

Гади належать до сімейства отруйних змій, у медицині і природі від них користь є, на відміну від вас. Добре знаючи вас, «шановні» керівники району державної і виконавчої влади О. Матюшенко і В. Нікітенко, ви нічого не зробили і на копійку, та навіть і не намагаєтеся зробити. Ваша бездіяльність, вірніше жадібність до власного збагачення, страшніша від отрути змії. Ви, «шановні»,  дивлячись на своїх попередників регіоналів, правда деяких, бо переважна їх більшість  – це кваліфіковані фахівці, у яких є чому повчитися. Ви ж не на таких рівняєтеся, а рівняєтеся на таких, як Т.М. Савченко, колишній голова міської ради, яка за час свого перебування на посаді, за кошти міського бюджету купила житловий будинок у Гадячі, по вул. Тітова, 50 за 170 тис. грн і не поспішала оформити його як відомче житло м/р для медиків чи міліціонерів, а поспішила за свої певні прорахунки надати дозвіл приватизувати будинок колишньому  начальнику Гадяцького райвідділу МВС Володимиру Діамаровичу Пархоменку, знаючи, що ця особа вже скористалася правом приватизації у Полтаві і Лубнах. Де ж Ви, Тетяно Миколаївно, так провинилися перед владним міліціянтом, що «впали йому в ноги»? Мало того, вказаний будинок Савченко  з Пархоменком у 2013–2014 рр. продали за 70 тис. умовних одиниць. Коли долар коштував більш як 30 грн. Із продажу будинку міський бюджет не отримав більш як 2 млн грн плюс 170 тис., витрачених з бюджету на придбання.

Та у спадок нинішньому керівництву м/р Савченко залишила алюмінієві кружки у дитсадках, хоча за виручені кошти від реалізації будинку можна було закупити срібний посуд у садки і школи міста. Зараз Савченко на вимушеному відпочинку і гарно забезпечена, і Вам, О. Матюшенко, за її уроки слід прийняти її у БПП «Солідарність». І Ви дивитесь на такі приклади розкрадання і розумієте, що сьогодні Вам все дозволено, що немає відповідальності.

Сьогодні немає – а завтра буде. І повезуть Вас тією дорогою через Малу Побиванку, і Ви тоді пригадаєте прохання депутата р/р  Миколи Грицана, коли я просив Вас відремонтувати дорогу Гадяч – Мала Побиванка – Пирятинщина – Л. Долина. На сьогодні Ви у своєму джипі мене не зрозумієте, але коли Вас повезуть, і Ви п’ятою  точкою відчуєте всі ями і згадаєте, що на неї виділяло кошти Полтавське газопромислове управління, яке проводить розробку та видобуток вуглеводнів на території М. Побиванської с/р, на землях якої розташоване Валюхівське газоконденсатне родовище, і результатом розробки і безвідповідального видобутку і викидів в атмосферу майже кожна родина у селах має або буде мати онкологічні захворювання та смертність своїх рідних. Також кошти виділені і з бюджету районної ради.

Де дорога? Де кошти? Де ваша совість? Я про Вас, т.Матюшенко, був іншої думки.

Перше моє знайомство з Вами, думаю, Ви пам’ятаєте, втілило у мене надію. Молодий, енергійний призначений голова РДА надав сподівання на зміни в позитивну сторону, та не так сталось, як спочатку показалось.

Я, як депутат райради, після Вашої бездіяльності, заявив, що не буду приймати участь у роботі засідань сесії районної ради до того часу, доки не приступлять до ремонту автодороги  Гадяч – Л.Долина до с. Мала Побиванка.  На що голова районної ради т. В.Нікітенко початок кожного засідання з іронією об᾿являє про мою відсутність: «Грицан М. не доїде, бо з М.Побиванки до Гадяча погана дорога». Але моя відсутність на сесіях в знак протесту за непроведений ремонт дороги – не діє.

Ця «солодка парочка», за яку я так високо «драв» руку, об’єдналась не заради роботи на громаду, а заради власного збагачення. Тов. В.Нікітенко за своє життя змінив  два рази прізвище: спочатку був Микитенко, потім, після певних сімейних обставин,  виїхали в Крим, звідти повернулись і стали Нікітенко. Залишилось ще в алфавіті 30 букв, на які можна розпочати прізвище. Тому мої старання виконати свій депутатський наказ виборців Малопобиванської громади – відремонтувати дорогу – вам прийдеться виконати. Але  на т. В.Нікітенка надії немає. Бюджети сільських громад цьогоріч зросли  майже в чотири рази і більше. Тому ці діячі повідкривали фірми на підставних осіб. Податкова інспекція збилась з ритму їхнього обслуговування та реєстрації. Ними охвачені всі сільські громади.

Так, у Малопобиванській сільській раді у с.Пирятинщина в НВК «Веселка» однією з фірм по вказівці О.Матюшенка «вставили» і вікна, і сільську громаду. Вікна пластикові чомусь по ціні обійшлись дорожче, ніж 15 років тому я збудував увесь НВК «Веселка». Якість цих вікон  не важко перевірити, за скільки їх фірма закупила в «підвалі» в Харкові чи на вокзалі в Дніпрі, і  скільки сплачено за них з бюджету сільської громади.

На цьому наш великий діяч по нав’язуванню через свої торгові точки комп’ютерної техніки по бюджетним організаціям не зупинився. Організував  за дешеву оргтехніку – найдорожчу оплату через Держказначейство. «Своїм» – оплата, іншим з якісним товаром і дешевими цінами – зась. О.Матюшенко, ГАДЖЕТИ й іншу оргтехніку, на яку ви виділяєте з В.Нікітенком кошти на засіданнях районної ради, тримаючи руку на серці, щоб воно не вирвалось від радості – повірте, соромно слухати, ніби немає інших  нагальних питань по медицині, освіті і т.д.

Хотілось, щоб Ви, т.Матюшенко, розповіли, що так Вас потягнуло до землі? Як Ви стали після реалізації мобільних телефонів та поповнення карток таким знатним аграрієм. Ваші фірми «Агростиль» або не Ваші, а під Вашим патронатом, які рахуються на кумах і хрещениках, мають землю у кожній сільській громаді району.

Ви, дивлячись на «папєрєдніков», які в свій час оформили землю, створили різні форми володіння і захвату землі, будучи при посадах державної влади, і їм за це ніякої відповідальності, на сьогодні вони просто жирують.

Прикладом такого діяння є колишній начальник управління земельних ресурсів в Гадяцькому районі Троценко Володимир Анатолійович, який зробив плювок прокуратурі і Нацполіції, оформивши фермерське господарство на свою родину, і нагло назвав його «ТРОЯ», що в розшифровці – Троценко Ольга Яківна, його дружина. Ось де стаття «Конфлікт інтересів» і також пряма дорога через  М.Побиванку на Перехрестівку, де утримуються особливо небезпечні злочинці.

Майже 30 га землі Троценко В. забрав в межах міста в районі колишнього м’ясокомбінату, які стали основою створення фермерського господарства «ТРОЯ». Троценко В., використовуючи службове становище, вирвав земельні ділянки майже в кожній сільській раді. Він та його свояк, який працював начальником Управління земельних ресурсів у Полтавській держадміністрації, тов. Шарий Григорій Іванович «розшарили» землю в Гадяцькому районі і «одшарили» майже всіх землевласників у районі.  Внаслідок чого у їх власності ДЖИПИ-ТОЙОТИ, Едеми, та чомусь до цього часу в них не виникли проблеми з законом. Немає кому перевірити?

Хочу звернути увагу на нещодавно знищену дорогу по вул. Шевченка, яка була закрита майже місяць, бо вели роботи по підведенню каналізації до збудованого Троценком «Едему». Скільки коштів обійдеться ця послуга міському бюджету? Чи можливо було таку послугу  зробить передовій доярці чи механізатору? Даний лакомий кусок землі, який забрав пан Троценко, можна було виділити учасникам АТО, які проливали кров, поки Троценки дерибанили  бюджет. А Ви, т.Матюшенко О., виділили бійцям на краю району в Лютеньці та Лисівці і то, щоб потім забрати  у бійців надану землю в оренду за копійки. Я не можу побачити, почути і повірити, і вві сні не снилось, що у власності передової доярки і найпередовішого механізатора, водія були так, як у вас, пан В.Нікітенко та О.Матюшенко, джипи «Субару» по 2 одиниці та ще й під тотожними номерними знаками, лише одна буква в серії номерного знака змінена.

Як же стяглися на мізерну зарплату держслужбовця, враховуючи і так звану секретність – тільки вона полягає в тому, на кого оформлена фірма.

Також можна назвати «крутих папєрєдніков», на яких ви рівняєтесь з крутими джипами, Тойотами та землею, оформленою на підставних родичів за часи, коли працювали на посадах, та оформили  землю і на школи  до 600 га – діти, які і не знають, що вони аграрії. Це «Агростиль», «Гром»,  і «ТРОЯ».

А найголовніше, що ви, пан О.Матюшенко та пан В.Нікітенко, не відстаєте від них.

Настільки гидко бачити і знати, що бізнес ви переоформили на рідних. Пан Нікітенко на дружину передав управління господарством СПОП «Нива», яке сплачує найнижчі в районі відсотки до районного бюджету.  Сам керує, а дружина рулює. До прокуратури запитання: чи  не пахне конфліктом інтересів? Незамінний. Або господар, або голова райради. Чи й не спеціаліст. Визначся і не гноби район. На посаду голови райради знайдеться порядна людина, яка  буде працювати.

Ви, шановні гаранти Конституції в районі,  зруйнували і порвали на куски сільські громади через вихоплені шматки землі, не надаючи жодної допомоги  по соціальних питаннях громадам, бо ви розподілили через своїх підставних осіб, а з них який спрос.

2 грудня 2017 року мені «випала велика честь» спостерігати, як батько Матюшенко, а потім і сам Олексій надавав інструкції або ж збирав данину у відремонтованому ним, за часів війни в Україні, адміністративному двоповерховому будинку автопарку по вул. Кіндратенка (фото), яке «побратим» В.Нікітенко продав йому з балансу райради за близько 150 тис. грн, а може й подарував, це справа правоохоронців. Вартість вказаного будинку на ринку становить більше 5 млн грн.  Ще виділив, як любить говорити В.Нікітенко, Льосі 16 соток землі посередині автопарку. Велике питання: чому автопарк збитковий – стає зрозумілим. Дану будівлю, яка перебувала на балансі райради з часів «папєрєдніков», пану В.Нікітенку не вистачило коштів, а більш усього мозгів, переобладнати у шикарний дитячий садок з 16 сотками землі. До речі, з часів виборів там уже встановлений дитячий майданчик. Або переобладнати на близько 40 квартир, по 20 квартир на кожному з поверхів, для проживання медичних працівників, учителів, силових структур. Або надати квартиру патологоанатому, бо приходиться возити покійного більше, ніж сам за все життя проїхав.

В будівництві О.Матюшенко по вул. Кіндратенка в м. Гадяч вагомий внесок зробив ще один з числа «повзучих», начальник Гадяцького РЕС пан Богатий Олександр Михайлович.  «Багатий, який робить бідними гадячан».  Він додумався і  підключив будівлю, яка належить О.Матюшенку, кабелем, товщиною в ситу шию держслужбовця, до підстанції автопарку. А платити буде адміністрація автопарку, за рахунок пільгового проїзду пенсіонерів. Царі гуляють. Взамін пан Богатий, щоб показати свою роботу і маючи підтримку влади, незахищеним бабусям та дідусям спилює яблуні, вишні, які тільки через 25-30 років росту досягнуть верхівкою до ліній електропередач.

До речі, у с.Лютенька  в лісі працює завод по виготовленню пелетів для твердопаливних котлів, власником якого є один із можновладців області, а прикриває і в долі та є споживачем пелетів для бюджетної сфери – здогадайтесь з одного разу хто?

Хто нами керує? Кому ми довірились? Чого чекати від них?

На ці запитання відповідь може дати той факт, що пан В.Нікітенко направив інспекцію ландшафтного парку, щоб звести рахунки.  Склали протокол в с. Красна Лука за випасання худоби біля річки Грунь і через суд наклали штраф 80 тис. грн на пенсіонерку Красюк  Марію Миколаївну.

Взяти б рибину окуня із річки Грунь та вставити тому інспектору  лускою напроти в одну частину тіла, щоб зрачки в нього розширилися, і той інспектор побачив  би на протилежному березі річки в 25-метровій прибережній полосі, де В.Нікітенко збудував ставок і до якого пан Багатий надав згоду і підключив електроенергію. Він голова Гадяцької райради, йому дозволено. А по даному факту не штрафом в 80 тис. грн, а криміналом пахне.

А судді хто? Проїжджаючи вулицями Гадяча, часто можна зустріти колишнього голову суду Гадяцького району Завору Івана Миколайовича . Особливо «тяжко» бачити, коли Іван Миколайович їде своєю старенькою ЗАЗ «Таврія», подекуди побитою іржею. Виникає бажання під’їхати до нього і віддати власне авто і побажати щасливої дороги. Але знаєш, що в нього у гаражі не один рік прихований сіренький позашляховик  «Субару». Може, на відстої, може, чекає, поки з нього висохнуть і стечуть сльози родичів покараних ним у суді. А може,  невчасно  занесене до декларації дане авто, а сьогодні вже пізно занести. Є боязнь. А боязнь появляється, коли працюєш не в рамках закону.

Ось таким… ми довірили вирішувати людські долі і думаємо, що це по закону.

На закінчення звертаюсь до органів прокуратури, до начальника поліції  в Гадяцькому районі, до СБУ з проханням провести розслідування і притягти до кримінальної відповідальності жителя міста Гадяч Троценка Володимира Анатолійовича, який механічним шляхом зруйнував дорогу по вул. Шевченка в Гадячі, чим наніс збитки на суму більше 1 млн грн, а також яким шляхом виграв будівлю держтехнагляду, на якому аукціоні, за яку суму. Що буде з вулицями міста, якщо кожен буде підключатись таким цинічним методом до каналізації? Суму нанесених збитків прошу опублікувати на сторінках газети. Це злочин, спланований і проведений цілим злочинним угрупованням.

М.І. Грицан, с. Мала Побиванка