Бюджет-2018: плюси і мінуси головного кошторису країни
Депутати завжди подають прийняття бюджету, як надзвичайно велику перемогу, здобуту виключно на власній самовіддачі. Але насправді блюзнірству депутатів немає меж, точно так само, як немає меж їхньому лобізму та бажанню заробити.
Депутати так напрацювались, що сьогодні практично ніхто з них не вийшов на роботу. А офіційно сказали, що сьогодні будуть працювати в комітетах. Але зробивши аналітику можна просто здивуватись, скільки комітетів сьогодні матимуть кворум – практично жоден.
Але повернемось до бюджету. В ньому є як плюси, так і мінуси.
Позитивні аспекти бюджету-2018
В першу чергу, зрозуміло, що мова йде про децентралізацію. Політики дотримали своє слово і половина бюджету пішла на децентралізацію – 556 мільярдів гривень.
Це практично на 70 мільярдів більше, ніж у минулому році, і в рази більше, ніж попередні роки, до того як була запущена сама децентралізація. Коли на місця переходять гроші, туди переходить і політичне і господарське життя зі значними результатами, відповідно, від цього є позитив.
Друге з позитивного – це виділені кошти на обороноздатність країни. З одного боку, гроші скеровані прямо на військову справу, посилення армії. З іншого – це гроші, які інвестовані в інформаційну безпеку, створення музеїв, інформаційні війни, і, частково, культурне життя. Як казав Черчилль: “Щоб було зрозуміло, за що ми боремося”.
Взагалі на оборону виділили 160 мільярдів. Ця сума більша, ніж в попередні роки, але все ж таки не близька до ідеальної, для того, щоб українську армію реформувати за стандартами НАТО. Але, тим не менш, це досягнення також варто зазначити.
Третій позитивний момент – все ж таки звернули увагу на мінімальну заробітну плату. Бо зі знеціненням гривні до долара, зарплати ніби збереглися на старому рівні, але у перерахунку на долар вони значно просіли. Україна пасе задніх по рівню зарплати практично перед усією Європою.
Те, що середня зарплата за ініціативи Гройсмана буде дотягувати до 10 тисяч і більше, а мінімалка за ініціативи Президента до 4100 з 3200, дає позитивний тренд і сигнал і чиновникам, і бізнесменам на те, що все-таки соціальні стандарти в Україні треба піднімати.
До того ж, це меседж іноземним інвесторам, що Україна не є Камбоджею у центрі Європи, де можна просто використовувати людський капітал заради того, щоб заробляти на найдешевших виробництвах.
І останнє з позитиву – це те, що бюджет все ж таки був прийнятий 7-го, а не 30 грудня, коли депутати хотіли його приймати. З ініціативи уряду, який і підготував, і подав, і, в принципі, політично тиснув на депутів, щоб вони прийняли його в цивілізований спосіб, насправді видно, що як мінімум починає створюватися політична культура прийняття бюджету. Це дає нам певну надію, що колись ми будемо приймати головний кошторис, як, наприклад, Німеччина у вересні, щоб і ринки могли орієнтуватись, і бізнес, і відповідні чиновницькі органи на місцях, ті ж самі громади могли б вчасно розприділяти свої кошти на рік.
Негативні аспекти бюджету-2018
В першу чергу, дивлячись на депутатів, відчувався просто шалений катастрофічний лобізм. Більшість депутатів виступало виключно за тезами, написаними в офісах найбільших олігархічних структур. Вони лобіювали свої компанії та конкретні прізвища депутатів.
Друге, чим запам’ятались депутати – це корупція. Багато, хто з них, в бюджет закладав свої корупційні потоки. Якщо проаналізувати по конкретних прізвищах, по окремих фракціях, то їхньою єдиною мотивацією голосувати за цей бюджет був власний інтерес.
Дивлячись на фотографії автівок, які вчора були припарковані біля Верховної Ради, та прізвища депутатів, які взагалі дуже рідко приходять на роботу, а вчора були присутні, можна зробити легкий висновок про те, якою була найбільша мотивація у депутатів з’явитися в сесійному залі і яка була найбільша мета голосувати за бюджет.
Третє, депутати побоялися зробити цей бюджет символом стрімкого розвитку. Так він закладає 3 відсотки росту, а це всього на відсоток більше, ніж є сьогодні.
Те, що депутати підіграли земельним баронам, латифундистам (великий землевласник), і продовжили мораторій на продаж землі – свідчить про страх перед залученням інвестицій в Україну. Вони побоялись створити ринок землі, тому і підтримали продовження того кріпацтва, яке є на сьогоднішній день на цьому ринку. Люди за безцінь здають свою землю, водночас не маючи права ні конкурентно її орендувати, ні здавати в оренду, ні продати її.
Тобто депутати, в принципі, продовжили стару гру, в яку вони закладають свої інтереси, лобіюють олігархів, зупиняють ріст і розвиток окремих ринків, які могли б залучати в українську економіку сотні мільярдів доларів. Тому класика прийняття бюджетів зберігається практично ще з кучмівських часів, з того моменту, коли олігархи вирішили грати головну скрипку в парламенті.
Тим не менше, країна живе, країна рухається. І тиск населення, який був попередні роки на уряд Яценюка, і тепер на уряд Гройсмана, дуже відчутний і те, що культура прийняття бюджету з’являється і покращується – це однозначно. Але Україні, як державі, та населенню потрібно працювати з одного боку над наповненням державного бюджету, платити податки; з іншого – контролювати, як вони витрачаються.
Бо перерозподіл коштів це одне, зовсім інше – питання, як вони будуть витрачатись.
І, найголовніше, все-таки потрібно оцей суспільний тиск і контроль посилювати для того, щоб усі гроші розприділялись під пильним оком українського виборця і громадянина.
24
