«Огірок любить тепло, а редиска – прохолоду!»
Погодьтеся, із настанням весни організм просто вимагає свіженького – від консервації і «майонезних» салатів ми вернемо носа і щоразу, проходячи повз базарні ятки, ледь стримуємось від спокуси придбати привозні овочі (а хімії ж то не хочеться!). У пошуках місцевого натурпродукту я обійшла кілька продуктових точок на Кругу і таки знайшла, –
Володимира Пасюту. Пройти повз нього просто неможливо: акуратний кіоск, оздоблений фотографіями зелених теплиць із різнокольоровими овочами. Виявляється, Володимир уже більше 20 років займається овочівництвом, має власні теплиці, у яких вирощує редиску, огірки, капусту й помідори. Кілька років тому на базарі вони з кумом, установили невеличкий кіоск, за роботою у якому я його і застала.
«Зараз є лише редиска, гарна, одна в одну, не пуста, – нахвалює Володимир, одночасно насипаючи жменею у пакетик свою продукцію. – Цього року посадили раніше, ніж завжди, – у середині лютого. Спробуйте 40 тисяч насінин вручну у луночку! І хоч із неї доходу небагато, а люди дуже люблять, то й розбирають непогано. Перший редис продаємо по 50 грн/кг, далі ціна трохи «впаде», але до Великодня, як завжди, підніметься».
Родина Володимира Григоровича мешкає у Книшівці. Там же на власному подвір’ї і розташовані 5 теплиць, які займають майже 15 соток, тож жоден клаптик землі не пустує. Іншою роботою, окрім вирощування овочів, родина не займається, господарства не тримають. Та й немає коли – за овочівництвом не вистачає часу навіть кота завести. Адже робота біля теплиць не припиняється цілий рік. Спочатку готують ґрунт, потім садять насіння, підтримують оптимальну для росту температуру і вночі, і вдень, яка, до речі, для кожного овочу різна. Наприклад, огірок дужче любить тепло, а редис – прохолоду. Коли насіння проросте, то роботи стає вдвічі більше: підв’язати, полити, одним словом виростити.
Плоди тяжкої праці Володимир із дружиною збирають уже навесні.
«Нині саме цвітуть огірки. Днями вже продаватимемо їх на базарі. Відразу за ними «піде» капуста. Останніми збиратимемо помідори. Їх же й сіяли найпізніше, аж другого січня.
Проте після першого врожаю земля також не пустуватиме, бо працюємо у кілька етапів. Зараз у двох теплицях редис, в окремих – капуста, помідори та огірки. Приберемо редис, а на його місце посадимо огірки, а потім ще й помідори».
Помічників родина не має, із усім справляється власними силами. У вільний від роботи час допомагати береться й син, який працює у пожежній частині. Володимир зізнається, що раніше, коли наймали працівників, було трохи легше. Проте нещодавно від цього недешевого задоволення довелося відмовитись. Але, не дивлячись на подорожчання насіння і супутніх матеріалів, які потрібні для вирощування, ціни на овочі не підвищували, тримають на рівні минулорічних.
…Я розмовляла із Володимиром близько 20 хвилин, і за цей час потік покупців до нього не зупинявся. Люди йшли не лише за редискою, а й щоб похвалити за смачнючу продукцію і поцікавитись, коли вже у продажу будуть інші овочі. Близько 11-ої години ящики були пустісінькі. Уже наступного дня, коли я прямувала через базар на роботу, Володимир, як справжній джентльмен, передав для колективу редакції «букет», але не простий, а яскравої соковитої редисочки. Тож, якщо бажаєте поласувати свіженькими, а головне екологічними овочами, вам – до Володимира Пасюти. Точно не прогадаєте!
Оксана Кириченко
