«Найважче було зварити міст до КамАЗа»

дівчинку вирізать
Поділитися новиною

дівчинку вирізатьТак каже героїня нашої публікації – 24-річна гадячанка Іванна Йоник-Марченко. Здавалося б, ким може бути ця молода приваблива жінка? Можливо, пов’язала своє життя із мистецтвом чи кулінарією, або ж пішла батьківськими стежками і стала лікарем, кухарем чи бухгалтером? Побачивши її на фото із маскою для зварювання в руках, ми вирішили дізнатись, чим саме вона займається.

Ви здивуєтесь, але у дитинстві більше за все на світі Іванна мріяла стати кранівником. Проте, закінчивши школу, цю професію вона так і не освоїла.

«Мабуть, у мені більше чоловічих генів. Тому що всі здобуті мною спеціальності жіночими назвати взагалі важко».

Виявляється, Іванна має три дипломи  різних фахів. Після школи вона навчалась у Гадяцькому ВПАУ на продавця. Училася на відмінно, але без особливого ентузіазму. До цієї роботи у неї ніколи не лежала душа. Проте піти проти материного бажання, яка завжди сподівалась, що донька обере суто жіночу спеціальність, вона не змогла.

За першою здобутою професією Іванна не працювала жодного дня – закінчивши навчання з червоним диплом, вона відразу ж подала документи у цей же навчальний заклад.

«Я пішла навчатись на муляра – мені це так подобалось! Мама, дізнавшись, влаштувала грандіозний скандал, але потім заспокоїлась і прийняла мій вибір. Проте моя наступна професія взагалі її шокувала. Я вступила на електрогазозварника. І відразу зрозуміла – це моє».

Навчання давалось Іванні легко. Поміж 19 хлопців у групі була єдиною дівчиною, але це її аж ніяк не бентежило. Вона почувала себе вільно, була старостою групи і користувалась неабиякою повагою серед одногрупників. Зізнається, що навіть викладачі інколи не розуміли, як правильно поводитись із нею. Кажуть, що раніше їм ще не доводилось навчати дівчат на зварників. Через це часто жаліли і не навантажували її роботою. Але саме на це Іванна ображалась, просила ставитись до неї, як і до інших студентів. Із  часом усе налагодилось – електродотримач і пальник у руках дівчини виглядали не так дивно, як спочатку. До того ж і зварювати у Іванни вдавалось не гірше, ніж у хлопців. Перше, що «зварила» Іванна самостійно, були ворота. Після цього вже варила багато речей, але пригадує, що найважче було зварити міст до КАМаЗа.

Закінчивши навчання, вона півроку відточувала здобуті вміння – працювала на будівництві муляром. Згодом її призначили бригадиром. Підвищили, бо вміла професійно читати креслення і добре знала свою роботу. Але затриматись надовго їй там не довелося  – через три місяці Іванна знову повернулась у рідне училище.

«Я не мріяла – просто так склались обставини. Здобула професію майстра виробничого навчання і вже 5 років навчаю учнів практичного зварювання. Сьогодні, маючи власну родину, я розумію, що мені, як майбутній матері, потрібно поберегтись. Тому далі планую стати викладачем і навчати лише теорії».

Яким би дивним не був вибір Іванни, головне, що вона щаслива. Каже, що дуже зручно вміти виконувати не лише жіночу роботу, а й чоловічу. Звісно, із чоловіка обов’язки не знімаються, але ж удвох легше.

Оксана Кириченко 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

LIVE OFFLINE
track image
Loading...