Життєве кредо – закотити рукава і працювати!

АТ «Гадяцьке бурякогосподарство» одне із кращих в області серед сільгосппідприємств. Воно щорічно отримує найбільші врожаї у районі і має досить розгалужене виробництво. Створене ще за радянських часів на базі радгоспу, сьогодні, окрім вирощування насіння цукрових буряків, займається багатьма іншими напрямками с/г діяльності і надалі планує розширювати свої горизонти і створювати нові робочі місця.

Тому напередодні Дня працівників сільського господарства, який щорічно відзначають 20 листопада, у нас навіть не було сумнівів із приводу вибору головних героїв для публікації.

Директор господарства Олександр Сухань зустрічає нас у центрі Мартинівки. Наш візит припав якраз до обіду, тож нас відразу запросили до їдальні скуштувати ті страви, якими годують усіх працівників. Вразив розмір порції (з’їсти її не під силу) і вартість – за неї працівники платять усього 15 копійок.

Саме в їдальні ми і почали розмову.

«Завершується сільськогосподарський рік, та сказати, що він був успішний, не можна, – розповідає Олександр Якович. – На сьогодні залишилось прибрати ще 150 га кукурудзи. Кілька комбайнів ще працюють у полі, але основна маса техніки вже відремонтована і поставлена на зберігання.

Хотів своїм працівникам замість кукурудзи нарахувати «13-у»  зарплату, але вони відмовилися. Тому зараз видаємо комбайнерам і водіям по тонні, тваринникам – по 500 кг, на пай – 200 кг».

Із чечевиці добрий суп!

Робота у полі ведеться способом десятипільної сівозміни – як і в давні добрі часи господарство продовжує вирощувати відразу кілька видів культур: до традиційних пшениці, ячменю, гороху, вівса, кукурудзи (зернової і силосної) і сої цьогоріч додалась ще й екзотична для нас чечевиця.

«Із неї дуже добрий суп, – хвалиться Олександр Сухань. – Ми намагаємось сіяти всього і потроху, не роблячи акцент на технічних культурах, які зазвичай приносять найбільше прибутку».

Однією із «фішок» господарства є елітне насінництво. Завдяки багаторічній кропіткій роботі сьогодні мають тісно налагоджену співпрацю із Одеським селекційно-генетичним інститутом і Київським інститутом землеробства. Із ними обмінюються досвідом і сортовим посівним матеріалом.  

А віднедавна господарство спробувало вирощувати й хміль. Для переймання досвіду довелось поїхати у хмелярські господарства Житомирської області. Зараз хміль висаджений вперше. Результати будуть відомі вже навесні.

Розширюємо виробництво

Тваринна галузь також займає вагому частку у господарстві: тут тримають ВРХ, овець, свиней, курей і навіть бджіл.

«Прибутки тут невеликі. Але ми не відмовляємось від тваринництва, щоб зберегти робочі місця. Не всі ж хочуть йти працювати у поле, а сюди згоджуються. Окрім доходів, ми думаємо і про соціальну сферу. Село повинне жити. Намагаємось дати роботу всім».

Щоб урізноманітнити виробництво із традиційного продукту бджільництва – меду, планують спробувати зварити медовуху. Тому, можливо, зовсім скоро на теренах Гадяччини з’явиться хмільний продукт місцевого виробника.

Найбільша галузь – переробка

АТ «Гадяцьке бурякогосподарство» – це опорне підприємство, до якого приєднані ще кілька невеликих відділів, створених спеціально для переробки продукції. Близько 100 робочих місць у господарстві дає саме переробна галузь, адже тут переробляють майже все, що вирощують.    

Якщо молоко, то тільки якісне!

До речі, це єдине підприємство у районі, із ферм якого приймають молоко для виробництва дитячого харчування. «Хорольський молоко-консервний комбінат дитячого харчування» близько 15 років тому обрав саме це підприємство. А це, згодьтеся, найвище визнання, коли підтверджується і якість, і екологічність продукції, виробленої господарством.

Хліб – усьому голова!

І як би банально не звучало, побувавши на пекарні господарства, починаєш у це вірити.

Невтомні руки працівниць випікають більш ніж 24 сорти хліба (ще є здоба і соціальні види).

Хліб мартинівського виробництва поважають і люблять не лише в нашому районі, а й за його межами. Окрім Гадяцького, постачають у Зіньківський район і навіть у Сумську область. Ціни на вироби досить лояльні, тому й кількість випічки поступово збільшується. 

Але господарство не зупинилось лише на випіканні хліба. І у Веприку відкрили кондитерський цех, різноманітність виробів якого також не залишає байдужим. Цех виробляє більше 8 найменувань кондитерських виробів. Але найбільше славляться короваї –  їх знають і хвалять навіть поза межами Полтавської області.

Як «народжується» ковбаса?

Нам дозволили зазирнути у цех по виробництву ковбасних виробів. Перше, що ми відчули, зайшовши сюди, – це неймовірно приємний запах ковбаски.  Що значить «робити справжню ковбасу» знають працівники цього цеху Ольга Харлан і Людмила Голубенко. Саме їхніми стараннями свіже м’ясо перетворюється на апетитні ковбаси. Цей досить популярний продукт серед населення розходиться  не гірше, ніж хліб.

Будуються

Нині на току кипить робота – працівники займаються  видачею зерна і спорудженням нового приміщення для його зберігання. Скоро на господарстві з’явиться осучаснений аналог колишньої завальної ями. Звичайна завальна яма вміщувала всього 5 тонн зерна. Зі слів директора господарства, із нею було важко працювати. Тому, щоб полегшити роботу, він прийняв рішення збудувати нову яму місткістю 60 тонн. До наступного року роботи обіцяють закінчити.

Допомогти всім

Окрім звичної роботи, АТ опікується і соціальною сферою села, в якому знаходиться. Утримання дитсадка і допомога місцевій школі – усе за рахунок господарства, воно ж забезпечує й основні фінансові надходження до місцевого бюджету.

Тепер у планах директора – відродження сільського клубу. Нині тривають ремонтні роботи, планують облаштувати читальний зал, установити комп’ютери і підключити Інтернет. Сьогодні Олександр Сухань навіть план заходів до Дня сільського господарства обдумав, каже, Аллу Кудлай запросили на концерт.

Мабуть, недарма АТ «Гадяцьке бурякогосподарство» неодноразово нагороджували як краще у районі. Адже їхні надбання видно неозброєним оком.

«У планах дуже багато, – наостанок говорить Олександр Сухань. – Знаю точно: говорити про те, як нам важко жити, не потрібно.  Як би там не було, а нам потрібно закочувати рукава і працювати».

Скільки років господарству – сказати важко. Радгосп «Гадяцький» був створений приблизно у 1960-х роках. Займались цукровою галуззю.  Потім відбулась реорганізація, з’явилось АТ «Гадяцьке бурякогосподарство». Проте сьогодні насінництва цукрового буряка вже не існує, господарство перейшло на імпортні сорти (вирощують лише столовий і кормовий).

Оксана Кириченко, Олександр Товстий

Фото2 М’ясний цех:  Людмила Голубенко (працює всього 4 дні), Ольга Харлан (працює майже 4 роки)

Фото 3. Робота на току: люди саме отримують кукурудзу