Навчання в Греції очима гадячанина
Уранці кава з маслом або варенням, на обід – шведський стіл, але без шику: дві страви на вибір з салатом або десертом у вигляді яблука чи кейка. На вечерю кожного разу подають ситну страву з усім необхідним для студента. Запиваємо тільки водою. Чай чи більш звичний для нас компот – такого немає. За бажанням можна сходити у кафетерій. Але мені вистачає і того, що дають у їдальні. До того ж, харчування безкоштовне.
Після 8 місяців вивчення мови я зрозумів, що зовсім її не знаю. Спеціальна мовна школа дозволяє отримати тільки базу і розуміння основних правил грецької, але для університету цього недостатньо. Тільки після складання мовного тесту можна претендувати на місце в університеті. Що сталося і зі мною.
Звісно, я не міг і уявити собі, що стану студентом Технологічного Освітнього Інституту Афін. Але життя вносить свої корективи. Тепер я це розумію.
Греція – європейська країна, але зі своїм, особливим ставленням до цього. Розписані стіни кожного будинку. Графіті не такі, які прикрашають, наприклад, Гадяцьку бібліотеку, а нагадують покинуті та зруйновані райони. На кожній вулиці сміття. І ніхто з жителів не турбується про чистоту міста: усі розкидають листівки, цигарки, їжу. Однак на ранок усього цього немає завдяки роботі державних установ.
Намагаючись отримати дозвіл на проживання, я зіткнувся з неможливістю отримати чітку відповідь на запит або ж актуальну інформацію з будь-якого питання. Правила постійно змінюються. А в центрі, який приймає іноземців, майже ніхто не розмовляє англійською.
Також постійні страйки робітників транспортної служби та студентів. Перші вимагають підвищення заробітної платні, тому що ніхто не платить за проїзд. І це дійсно так. У жодному транспорті вас ніхто не контролює. За 8 місяців поїздок на курси (через усе місто) я бачив контролерів тричі. Тому це вже звична справа, коли автобус раптово зупиняється, а водій говорить, що далі не поїде.
Перші тижні мого навчання можна назвати ознайомчими. Більшості викладачів немає, відповідно і занять. Мені досі видається дивним їхнє розуміння часу. Ніхто не поспішає і ніхто не запізнюється. Якщо в розкладі початок занять позначений 11-ою годиною, то всі, включаючи викладача, прийдуть близько 11.30 або й зовсім о 12. Подібна демократія дивує. Можна вільно розмовляти під час лекції, курити в приміщеннях (окрім аудиторій), приносити з собою каву, їжу і вільно закінчувати свій сніданок чи обід. Із цього приводу мій знайомий говорить, що «греки могли б експортувати своє терпіння і вийти тим самим із кризи».
Люди тут привітні, дещо ексцентричні, але завжди раді допомогти. Одного разу я поспішав на автобус, зіткнувся з чоловіком і ледь не збив його з ніг. Натомість він почав вибачатися, а я навіть не встиг відповісти, тому що був шокований.
Частково я радий, що отримав можливість навчатися за кордоном. Зміг побачити світ, вийти за рамки звичних нам реалій. Поглянути на Грецію, на життя іншими очима. З іншого боку, сумую за домом, рідними, друзями та снігом. Його тут майже немає.
Сергій Максимів
