«Ламала і ламатиму, не садіть близько, щоб не спонукало!»
Є звичка у наших людей збирати восени урожай не тільки той, що виростив у себе вдома на городі, а зазвичай всі йдуть в поле. Мабуть, вони вважають, що без їхньої допомоги ні фермери, ні орендарі земельних ділянок зі своїм вирощеним урожаєм не справляться, і тому, взявши великі кропив’яні мішки, йдуть у поле. Ніхто ж не забороняє взяти в сільській раді в оренду земельну ділянку, і вирощуй тоді собі що хочеш і будеш мати «великий дохід». Так ні, простіше піти і просто так, без ніякого труда наламати собі кукурудзи скільки треба.
Хочу розповісти про прикрий випадок, який нещодавно стався. Наша сім’я взяла в оренду земельні ділянки. Вчасно з 2010 року сплачуємо орендну плату, сіємо, доглядаємо півроку, а коли приходить час збирати урожай, то можна комбайном і не заїжджати, бо там уже попрацювали «неліниві добродєятелі». Цієї осені мені стало цікаво, хто ж ці помічники. Звичайно, люди в селі все бачать і один одному мішки з кукурудзою піддають на плечі, але все це втихаря. І ось одного дня одну із своїх «помічниць» мені вдалось впіймати, як то кажуть, «на гарячому». Виходить із мішком з поля пенсіонерка Уляна Іванівна Козуб, 1951 року народження. На мої слова: «Навіщо ви ламаєте кукурудзу на нашому полі», вона відповіла, що «ламала і ламатиму, не садіть так близько, щоб не спонукало». Що можна сказати тій людині, у якої немає совісті.
Я багато років мовчала, але з кожним роком люди нахабніють все більше і більше. Тому хочу провчити одну, щоб інші задумались, чи йти на орендоване поле. Це те ж саме, що ти приходиш до мене на город або залізеш до мене в хату.
Будьте ж ви людьми!
Із повагою до всіх жителів с. Качанового Раїса Дугнист
