Готовність «нуль» або 5 бід «Лесиного гаю»
Відкриття туристичного маршруту «Лесиними стежками» запланували на кінець жовтня. Ініціаторами цього чудового проекту стала група активних гадячан за участю автора однойменного фільму та спонсора проекту полтавчанки Інни Дідик.
Довгий час маршрут обдумували і оснащували потрібними деталями. Але сьогодні, стоячи на порозі відкриття, мусимо констатувати: ми не готові приймати гостей, яких, ймовірно, з’їдеться чимало.
Ще після проведення щорічного фестивалю «Дивоцвіт Лесиного гаю» ми побачили, що місто аж ніяк не підготовлене до подібних заходів. Хоч і маємо безліч захоплюючих місць, услідкувати за благоустроєм кожного із них нам чомусь не під силу.
Тож, щоб вкотре не впасти обличчям у бруд, у день відкриття ми вирішили навідатись до одного із кількох місць нового маршруту і перевірити його стан.
Чесно кажучи, картина, яку ми побачили, була досить невтішною. Ми зібрали усі «біди» «Лесиного гаю» в купу і сподіваємось, що на них не тільки звернуть увагу, а й спробують навести лад.
1 – дорога, якою можна спуститись аж до пам’ятного місця. Навіть автомобілем це зробити було проблематично, що вже казати про велосипед.
2 – бур’яни та кущі. Можливо, трава по коліно – це новомодна фішка, але було б краще, якби її не було. Та й зрубані кущі, які лежать обабіч дороги, не завадило б прибрати.
3 – тротуар і лавки. Від старості повідпадала плитка, і тротуаром важкувато йти. А якщо ви молода матуся із візочком, чи велосипедист, чи людина з обмеженими можливостями – то взагалі халепа. Фарбу на лавках, яка давно облущилась, теж варто б освіжити.
4 – туалет і смітник. Вбиральня взагалі має непрезентабельний вигляд. Зовсім незрозумілий хід із звалищем. Хіба так важко вивозити звідти сміття, поки його не так багато? Та й навіщо влаштовувати новий смітник у заповіднику?
5 – криниці. Колись, відкриваючи їх, попередній мер міста пила з них воду. Сьогодні сумніваємось, що цей трюк можна повторити. Тож можна було б спробувати привести до ладу і їх.
«БМ»
