Давайте помріємо, мрії ж збуваються!
Скільки живуть люди, стільки й мріють… Про все… Про килим-самоліт, про люстерко що показує події з другого кінця світу, про польоти в космос, про… То були великі мрійники. І багато чого з тих мрій збулося. Тож давайте і ми помріємо. Про щось не на весь світ, не дуже значне, майже домашнє… Хто не був в Маріїнському парку Києва і не милувався принадами цього чарівного місця для прогулянок і відпочинку, зокрема пішохідним мостом, що в народі називають мостом закоханих? Він з’єднує своїми ажурними металевими конструкціями два підвищення. По ньому прогулюються, на ньому фотографуються на згадку, милуються краєвидами, мріють як молодь, так і старше покоління. Вішають тут замки і замочки дешеві і досить дорогі на довгу вірність, на міцну дружбу, на палку любов і закидають ключики кудись далеко, нібито щоб ці почуття залишались назавжди. Крім практичного значення – скорочення шляху між двома точками, – цей міст є неабиякою прикрасою міста. Подібні споруди мають багато міст. Подумки мрієш: а чому в нас у Гадячі немає чогось подібного в центрі міста? Що не кажи, а це ж столиця! Правда, у минулому, про що говоримо вже давно: «Гадяч – гетьманська столиця» І мало чого тут є, щоб нагадувало про столицю. Так от, тут і підходяще місце для подібної споруди є, і практична потреба в цьому є! Було б добре, якби з’єднати хоч би вузеньким пішохідним мостом вул. О. Кобилянської та вул. С. Білохи з виходом на вул. Гетьманську. Адже яр, що за універмагом «Росія», розділяє місто на дві половини. І, щоб пройти з однієї названої вулиці на іншу, треба обходити універмаг, долаючи неабиякі скупчення людей, зайнятих жвавою торгівлею.
Так вже склалось, що універмаг і територія навколо нього стали центром торгівлі в місті, тут нічого поганого, можливо, і немає – усім зручно. І завершив би планування цієї території ось такий собі пішохідний місток. Він зменшить пішохідне навантаження перед універмагом, скоротить піший шлях із центру міста до промзони, де працює багато гадячан, і навпаки, кому треба з тієї половини пройти до кіноконцертного залу чи до церкви, та стане прикрасою міста. І все, що для цього треба, у Гадячі є. Архітектура, яка могла б запропонувати проектне рішення. У районі є безліч бурових, які б знайшли по трубі-залізяці для цієї мети. Є металобази з широким асортиментом металопрокату, є деревопереробні підприємства, які б забезпечили матеріалом для настилу. А головне – є майстри, які, на мою думку, змогли б виконати необхідні конструкції. Це завод «Горизонт», на якому метал точать, кують, ріжуть, зварюють і ще багато чого роблять, щоб виконати будь-яку забаганку клієнта. І цим клієнтом став би кожен житель міста, пройшовшись по незвичайній споруді – обновці міста початку 21 століття! Є організації у місті, які мають спецтехніку для монтажу подібних конструкцій.
Тож давайте мріяти, а мрії збуваються! У цьому я переконався особисто. Коли навчався в Києві, прогулюючись Хрещатиком, спостерігав за розкішним фонтаном з підсвічуванням та музичним супроводом. Помріяв: чого б не зробити чогось подібного в себе в селі, хай і не в таких масштабах. Намалював ескіз, пішов до тодішнього голови колгоспу, він запросив голову сільської ради. Вислухали мене, посміялись трохи (фонтан? у селі? з кольоровою підсвіткою?), тоді обговорили. Тоді голова сказав: «Добре, робіть, матеріали виділимо». Обговоривши ситуацію з друзями, ми цей водограй зробили! До речі, робили безоплатно, на ентузіазмі, із кольоровим підсвічуванням. До музичного супроводу не дійшло. Цей фонтан працював, коли проводились танці, свята. І дотепер, хоч і не часто, але водограй працює, залишаючи в захваті всіх, особливо малечу. Цей фонтан разом із лавочками навкруги є улюбленим місцем для зустрічей як молоді, так і старших. Тож, шановні молоді і ті кому вже за,.. давайте мріяти! Щоб наше місто з кожним роком ставало все привабливішим як для самих нас, а й для гостей, туристів! І щоб з гордістю звучало: «ГАДЯЧ – ГЕТЬМАНСЬКА СТОЛИЦЯ»
В. Терещенко
