«Бджолам потрібно допомагати і вони віддячать пасічнику»

19 серпня Україна святкує, напевно найсолодше, професійне свято – День пасічника, або День бджоляра.  До цього свята ми вирішили написати про Олександра Інденка, який проживає у Гадячі, а заради свого захоплення уже чотири роки їздить за декілька десятків кілометрів, аж до с. Вирішального, де і розташована його пасіка.

Закінчивши Гадяцьку школу бджільництва, цілий рік проходив практику, під час якої і здобув перші навички. Після практики, інтерес до бджіл проявився ще більший. І тоді вирішив не відкладати і на зароблені кошти купив перший вулик.

«Розпочинав все з нуля, це таке моє захоплення, займаюся ним, заради свого задоволення», – говорить Олександр. Рідні поділяли захоплення, але допомогти нічим не могли, так, як ніхто не розуміється в даній справі. Читав книжки, вишукав різну інформацію про бджіл в інтернеті. Пасічник настільки захоплений бджолами, що може 24 години поспіль розповідати про цих маленьких трудівниць.

Розповів і про тонкощі утримання та життєдіяльність комах: «Найраціональніше, коли відстань до пожитку становить від 1 до 2,5 км. Бджола може летіти за нектаром і до 6 кілометрів, коли безвихідь, але тоді втрачається її продуктивність. Цього року медоноси від моїх вуликів були розміщені неблизько, та й весна була прохолодна і дощовита, тому й урожай мабуть отримав не дуже гарний, минулого року був кращий».

Як приклад стратегічного підходу до бджільництва, Олександр розповідає про закордонний досвід, зокрема у США, де на державному рівні захищають пасічників: «Там пасічники мають основний прибуток не від меду, а від того, що вивозять вулики на запилення. Укладаються договори із фермерами на запилення рослин. Це взаємовигідна справа, адже після запилення бджолами медоносних культур, врожайність підвищується на 50 %».

Олександр зізнається, що його задоволення на даний час затратне. Біля бджіл потрібно проводити немало часу, навесні потрібно їм допомагати з нарощуванням сімей, влітку слідкувати за тим, аби рій не втік, а восени підготувати до зимівлі, в цей час раз у два тижні потрібно підставляти рамки з минулорічним медом, підгодовувати.

«Бджолам потрібно допомагати, медом вони віддячать пасічнику»,– говорить Олександр.

Ці комахи дуже чутливі до погодних умов, коли аномальна спека, відбувається перегрів гнізда, висихає нектар, і їм, щоб не загинути самим, доводиться жертвувати молодняком, щоб за сприятливих умов відновити популяцію. Можуть бджоли і хворіти, найпоширенішою хворобою є кліщ варроа.

«Отриманий мед роздаю родичам, трішки і продаю, але майже всі отримані кошти витрачаю знову ж таки на вулики. Це так тільки здається, що на медові можна заробити, а іноді ще власних коштів доводиться добавляти, щоб обслужити вулики. Купую рамки, проволоку для них, вощину, фарбу для вуликів, та ін., дещо намагаюсь і сам робити,наприклад  льотки. Біля вуликів пораюся сам, рідні допомагають, при викачці меду».

Наостанок Олександр привітав усіх пасічників із професійним святом та побажав, щоб робота приносила не лише гроші, але й задоволення та побільше солодких миттєвостей життя.

Оксана Руденко