Зустріч понад усе
Верби понад Грунню
Все шумлять, шумлять
А наші літа все летять, летять…
Як все вірно співається в пісні. І для нас, випускників Римарської школи 1970 р. випуску, цей рік пролетів так швидко, що ми й не згледілись, як знову зустрілись. Тепер уже зустрічаємось кожного року, тому що через 5 років, як було раніше, нам буде важко, та й час зараз такий, що день прожив і слава Богу. І тому, 9 липня, ми зібрались на свою зустріч, через 46 років. Ми всі дякуємо нашій Галі Пшеничній, що вона всі ці роки нас збирає, як мати своїх дітей до гніздечка, до шкільного порогу. Прибути змогли не всі, з певних причин. Ці хвилини зустрічі не можна зрівняти ні з чим. Це спогади про шкільні роки, про вчителів, про юність, яка вже ніколи не повернеться назад. На очах і радість, і сльози, і тихий смуток, тому що з нашого класу уже 15 однокласників пішли за межу вічності. Як завжди, за українським звичаєм, накрили святковий стіл. На початку згадали хвилиною мовчання вчителів, однокласників всіх хлопців-воїнів, що загинули в АТО. Потім всі розповіли про своє життя. Ну а яка ж зустріч без української пісні, та ще й коли всі дуже гарно співають. Баян грає, бубон вибиває, а душа співає – про маму, про вишиванку, рушник і про Україну, і її мову солов’їну, навіть прохожі зупинялись послухати наші співи. Ми не говорили прощавайте, а говорили до зустрічі в наступному році.
З повагою рада класу: Анатолій Писаренко, Тамара Ткач (Полтавець), Галя Максименко (Швидка), Іван Шаповал.
НА ФОТО: Випускники Римарівської школи через 46 років
