Уся сила – у громаді, або Як воно – жити без підказок «із гори»

Прикро, але чи не кожному очільнику села частенько доводиться червоніти перед своєю громадою за розбиті дороги, за аварійний Будинок культури, за старенький ФАП, за потріскані вікна у школах. І ніби й кошти у бюджеті є, а розпоряджаються ними все одно десь там «нагорі». Воно й не дивно, адже гуртуватися та брати на себе відповідальність громада не звикла. 

Але є у Гадяцькому районі чудовий приклад – Сергіївська сільська рада. Віднедавна сільськими справами тут керує Ігор Лідовий (колишній начальник відділу освіти РДА). І, як стверджують самі селяни, із його приходом на посаду тут змінилась не дише назва, а й потроху покращується якість життя. Тому ми вирішили поцікавитись секретами успіхів громади і минулого понеділка навідались туди. 
«Чим живе громада – пишемо у газеті», – розповідає Ігор Лідовий.
Мій основний принцип – прислухатись до людей. Сергіївка (раніше Краснознаменка) – єдина сільська рада, де за кошт ГО «Краснознаменська громада» видається
невеличке друковане видання «Сергіївські новини». Саме тут я звітую за кожну витрачену копійку, розповідаю, що зроблено, а що ще планується зробити у сільраді. 
Сільська рада досить велика, включає 5 населених пунктів: Сергіївка, Калинівщина, Лободине, Чернече і Вечірчине. По площі це 7 тисяч гектарів землі, із них 5 тисяч
ріллі і 1,5 тисячі земель запасу.
Інфраструктура достатньо розвинута – є школа, дитсадок на дві групи, дві амбулаторії, два функціонуючі Будинки культури. Тому, як ви розумієте, роботи вдосталь.
Коштів на утримання сільської ради вистачає Під кінець року бюджет повинен бути близько 5 мільйонів гривень.
На початку 2016 року ми розпочали будівництво водогону у Сергіївці – провели 1 км на один куток села. Потім замінили стару водонапірну башту і проклали ще 700 м
водогону. Згодом провели реконструкцію двох свердловин, зараз починаємо третю (загальна вартість приблизно 400 тисяч гривень).
Нещодавно облаштували автобусну зупинку у центрі, установили дошку оголошень. Тепер село виглядає більш цивілізовано.
Не забули і про соціальну сферу: постійно проводимо ремонти у ФАПах (останній капремонт на загальну вартість до 250 тис. грн). Зараз замінили двері у дитсадку, а
згодом будемо ремонтувати вхід усередині приміщення. 
Відновлюємо містки через річку. Уже відремонтовано місток на Барзакове, через річку Хорол змінили настил. Невдовзі плануємо відремонтувати другий міст через річку (загальна вартість робіт близько 80 тис. грн).
Освітлення у Сергіївці проведене по центральних вулицях. Щоб завершити повністю, потрібно ще 700 тисяч гривень. Уже виділено кошти на встановлення освітлення і на хуторах – одним махом зробимо світло скрізь. Техумови вже готові, підрядника обрано, проект на стадії підготовки. 
Дороги нам обходяться дорого. Сьогодні завершуємо перший етап – виділили 1 млн грн із сільського бюджету. Ще на одній ділянці, протяжністю 200 м, здійснюємо
фінансування спільно із обласним бюджетом (перші 200 м нам пообіцяли покласти за обласні кошти). Зараз у сільраді працює лубенський підрядник ДСУ-9. У них хороша техніка, дорогу кладуть суцільним шаром. 
Дозвілля для молодого покоління громади, мабуть, найголовніше. У нас є дуже сильна футбольна команда. І ми не залишаємо її без підтримки – згідно прийнятої
програми виділили 50 тис. грн, допомагаємо футболістам із транспортом. 
Потроху розвиваємо теніс: у минулому році закупили 4 професійні столи, які встановили у школі (доступ до них відкритий усім бажаючим).
До речі, нещодавно придбали гральний дитячий майданчик, щоправда, ще не все встановлено, але початок вже є. А місцеві дівчата зголосились оформити місце, де
встановлюються розважальний комплекс, під дитячу стилістику. 
Відроджуємо і дозвілля у клубах – уже відправили подання на область по реконструкції опалення. Там зараз усе на електриці, багато приміщень пустує. Переробимо
опалення і в клубі хочемо обладнати атлетичний зал. Установимо караоке, плазмовий екран, більярдний стіл – усе для того, щоб можна було відпочити різним верствам 
населення. 
Правопорядок у селах
Сільрада співпрацює із дільничним. Він у нас місцевий, знає всіх жителів і кожен закуток у селі. Має автомобіль, а ми, у свою чергу, допомагаємо йому із запчастинами.
Звичайно, у нас є помічник дільничного інспектора (працює на півставки), і коли дільничний відсутній, то люди йдуть до нього. Також сільські вулиці патрулює ГО
«Сергіївські козаки». А ще є думка створити спеціалізовану громадську організацію, яка б могла повноцінно співпрацювати із поліцією. На даний момент розробили 
положення, яке вже готове до реєстрації. Проблема лише у тому, що ми не можемо знайти керівника. Щойно знайдемо, то розвиватимемо громадську охорону у громаді.
Про декомунізацію
Перейменування минуло практично успішно. Люди були не проти нової старої (колись село вже називалось Сергіївкою) назви. Зараз ми вже більше Сергіївка, ніж
Краснознаменка. Було важко лише прибрати пам’ятник після «імпровізованої» декомунізації – голову звалили, а постамент ще два тижні після того демонтували. Зараз вже й квітами ту місцину засадили. 
Фінішна пряма об’єднання
Сьогодні ми завершуємо цей процес. Уже передані усі документи, чекаємо висновку ОДА про відповідність законам України та Конституції. Протягом десяти днів нам
повинні надати висновок, і, якщо все вдасться, плануємо на сесії сільради 19 липня прийняти рішення про об’єднану територіальну громаду у складі Сергіївки, Розбишівки і Качанового. Нам пропонували об’єднатись із Петрівкою-Роменською, але громада цього не підтримала. Усі, і я у тому числі, вважають, що чим більше населених пунктів об’єднається, тим менше порядку буде, менше взаєморозуміння. Відверто кажучи, кошти, які ми тут заробляємо, не хотілося б віддавати кудись. Хочемо залишити їх у себе.
Ми – самодостатня громада, попередньо зробили всі підрахунки, упевнені, що зможемо утримувати усі відділи (33 робочих ставки) і надавати послуги не гірше, ніж у
райцентрі. Крім того, ми зможемо інвестувати в дороги, зберегти усі дитсадки, школи і амбулаторії. За підрахунками фінансового управління, у нас буде 14 млн грн доходу за рік (при цьому частину ще будемо повертати державі). 
Без підказок із «гори»
Підказками «дядька із гори» користується лише той, хто боїться приймати рішення. Не вірю я в те, що «із верху» краще керувати людьми. Ми кожну виділену і вкладену копійку обговорюємо із людьми. Громада каже, чи правильно використали кошти, чи ні, радить, куди ще потрібно вкласти, підказують мені. Депутати також включаються у цей процес.Повірте, «із низу» набагато видніше, куди направити кошти і що у першу чергу потрібно зробити. Зараз ми намагаємось дотримуватись принципу «сила у громаді». Треба вміти брати на себе організаційну відповідальність. Ми разом уже спланували структуру своєї громади, де все чітко розписано. У нас буде все на місці: фінуправління, архітектор, земвідділ, «фронт офіс» (типу управління праці), ЦНАП (сьогодні вже працює 1 адміністратор із трьох), двоє старостів. Потрібна лише згуртованість. У ній вся сила.