«Дивоцвіт Лесиного гаю»

25 червня з нагоди 167-ої річниці від дня народження Олени Пчілки в урочищі «Зелений гай» відбулося традиційне літературно-мистецьке свято. Глядачів було явно менше, ніж попередні роки, кажуть, була погана інформаційна забезпеченість, більшість містян навіть не знали про свято. Виставок також майже не було, як і аматорських колективів із сусідніх районів.

Фактично все свято «витяг на свої плечах» відділ культури, за що їм велика подяка. Міська влада не підготувалася, ніякої роботи не провели, представника не було. Голові адміністрації – респект за промову. Якось незрозуміло пропіарились і кандидати у депутати. Але у підсумку присутні все ж отримали позитивні емоції від концерту.

«БМ»

АНТИСВЯТО: учора – ганьба, сьогодні – позорище!

Уранці пішов у Зелений Гай на свято. Тільки зайшов до гаю, вразили зруйновані східці. Дивно, адже можна було взяти трохи цементу і підремонтувати, тим більше, що цією роботою займаються в місті. Можна було б змусити виконавців цієї роботи усунути свій брак. Йду далі. Облізлі, не пофарбовані лавки. Йду далі – облізла, не пофарбована сцена. Свято мало початися о 10-й. Дисципліновано прийшов вчасно. Свято почалось о 10.30. Бідолашні артисти не знали, де переодягнутись. Хтось йшов у кущі, хтось залазив під сцену – кожен шукав свій спосіб. Не здогадалися наші керівники зробити щось із тканини або поставити торгову палатку. А вірніше, про артистів ніхто й не думав. Від пана Матюшенка почув пафосні слова: «Разом із Нестеренком перетворимо Гадяч у туристичний і культурний центр». Від міської ради не прозвучало ніяких слів, як і вчора (Вручення Всеукраїнської літературної премії ім. Олени Пчілки – БМ).  Яке там свято в Зеленому Гаю, які там гості, є важливіші справи – тротуари і бордюри. Правда, сьогодні субота, це святе, свій вихідний день, кожен може робити що захоче.

Інформаційне забезпечення події ніяке, багато людей просто не знали, що в нас сьогодні свято. Людей було не дуже багато, половина із них – артисти. Сонце пекло, було дуже жарко. Хотілось води. Згадав, що в лісі є «джерела», ті самі, із яких Леся пила воду. Згадав, що їх побудову проектувала міська влада разом із районною. Пам’ятаю, як із пафосом відкривали криницю, Тетяна Миколаївна пила із великого черпака воду і говорила, що прохолодна і дуже смачна, навіть освячена. Але чомусь зараз ніхто з тої криниці воду не п’є. Тільки самогубця ризикне попити. Тому що проектували і облаштовували її найповніші бездарі. За альтанку й не кажу, напевно, проектували бліндаж. У Криму, Карпатах, інших місцях криниці і джерела роблять для людей, а в Гадячі – для показухи і для галочки. А ця криниця могла бути і окрасою Зеленого Гаю, і давати чисту цілющу воду. Виставок і різного рукоділля на святі не було, зіньківчани і інші артисти не приїжджали, як у минулі роки. Рівень свята набагато нижчий, ніж у минулі роки. Але позитив для себе я все-таки знайшов – трава скошена, а для гостей, учасників і голодних була приготована смачна польова каша.

У нормальному місті і районі після подібної ситуації влада зібрала б усіх небайдужих гадячан у кіноконцертному залі, вибачилась і запитала: що потрібно зробити, щоб виправити ситуацію, бо ми не знаємо, як діяти. Публічно прийняти рішення і негайно, протягом місяця, усе зробити. І наші люди візьмуть активну участь у справах. Адже, крім свята, до нас приїжджають туристи, гості міста, наші друзі і знайомі, які бувають у Зеленому Гаю і в інші дні.

Як буде в Гадячі? Що зробить гадяцька влада? Ваш прогноз? Мій такий: влада промовчить і нічого не зробить.

Микола Торяник